2011 р. Хто назвав Сатанів Сатановом?
Підготував Олег Федоров, начальник відділу культури Городоцької райдержадміністрації
Дата: 06.06.2011
Про те, чому Сатанів названий саме так, здавна ведуться дискусії. Ми спробували згадати про усі відомі версії походження назви цього давнього курортного містечка.
Версія перша: назва містечка походить від слова «сатана». Прокляте місце – так після невдалої спроби загарбання прозвали це місце турки, які у ХV-ХVІ століттях неодноразово нападали на містечко, заявивши, що їх лісами і болотами водила нечиста сила. Проте малоймовірно, щоб турки дали ім’я місту – воно з’явилося на декілька століть раніше, ніж турки прийшли на ці землі.
Наступну, другу версію (молдовську), про те, що назва містечка пов’язана з молдавським словом “сат” – велике село, селище, висунув Степан Бабишин. І її підтримав місцевий краєзнавець Володимир Соха.Він висловлював таке припущення: “В часи поневолення цього краю в ІХ столітті частина предків сучасних молдаван переселялась в наші краї.
В той час на місці теперішнього Сатанова вже знаходилося якесь давньослов’янське поселення, назва якого загубилась у віках. Нові поселенці дали йому свою назву Сат, яке згодом у слов’янській транскрипції набуло форму Сатанів”. Дослідник української топоніміки Микола Янко погоджується, що назва поселення може походити від молдавського словосполучення Сату Ноу, тобто Нове село.
Версія третя, язичницька. Існує припущення, що назву Сатанову могли дати і у зв’язку з “бісівським” сусідством. До середини ХІІІ століття в тутешніх місцях зберігався останній острівець язичництва, а таємні обряди давнім богам здійснювалися аж до ХVІ-ХVІІ століть. Церква ж усе, пов’язане з колишніми богами, оголосила сатанинським. Звідси, мовляв, і назва міста, що розкинулося мало не в самому серці “країни” волхвів, що нікому не скорилася.
Дослідниця українського язичництва, доктор філософських наук Галина Лозко стверджує, що “топонімічні назви Чортків і Сатанів мають язичницьку семантику»,. Про те, що ця місцевість була безпосередньо пов’язана із язичницькими культами, свідчить і знахідка Збручанського ідола Світовида. Понад два століття цей старослов’янський бог був одним із найшанованіших у Київській Русі.
Версія четверта викладена Володимиром Сохою у краєзнавчому нарисі “Сатанів”, де він пише: “Дехто з дослідників краю вважає, що так назвали місто монахи Сатанівського монастиря, який був тут побудований у ХІV, а можливо, і в ХІ столітті. У цій назві була відображена боротьба міщан з монастирем за земельні володіння, і тому перші жителі були нагороджені таким страшним для тих далеких часів прізвищем.
А незабаром сусідство монастиря з “Сатаною” стало недоречним. І монастирські ієрархи, намагаючись виправити необачність своїх попередників, стали давати околицям Сатанова релігійні назви: Богослівка, Юринці, Спасівка, Покрівка (від назви церков, що були побудовані в цих околицях).” Проте священики не погоджуються з цією версією, адже випадків, щоб з ініціативи культових діячів поселення називалися негативно, в історії немає.
Версія п’ята частково перекликається з наступними. Готи у середині ІІІ століття нашої ери наполонили Дакію, а у 270 році її захопили. Процеси асиміляції сприяли поширенню готських артефактів серед місцевого населення та їх розповсюдження на навколишні території. Можливо, вже в ІІІ-ІV столітті нашої ери існувало поселення Сатанів, що “завдячувало” своєю назвою готам.
Версія шоста, готська, висунута дослідниками Ю. Палійчуком та Є. Палійчуком. Дослідники взяли за основу аналіз топонімів і гідронімів готських часів. Чому саме готи? Насамперед через те, що вони були найближчими предками народів Європи… Вийшовши з території нинішньої України в Західну Європу, готи стали тим субстратом, з якого в подальшому сформувалось багато народів Європи (німці, французи, англійці й інші).
Звичайно, можна припустити, що їхня мова повинна мати хоч якусь спорідненість із мовою пращурів – готів… Багато міст по сусідству мають значення, які утворюють пари антонімів: Гусятин розміщений там, де Збруч вже набрала сили, (gush [gaS] сильний потік) і Сатанів – Збруч в тому місці плив тихо, спокійно дзюрчав – «sough [sau]» – шелест, дзюрчання”.
Версія сьома, Звенигородська. Вона викладена в словнику “Образи української міфології і географії”. За нею назва “Сатанів” походить від латинського “satus” – сіяти. Існує версія про те, що на околицях Сатанова на берегах Збруча в Х-ХІ століттях був побудований Звенигород, яким з 1125 році правив Володимир – син князя Галицького. Землеробство було головною галуззю господарства звенигородців. Вони вирощували пшеницю, жито, просо. Місцеві землероби, “сіячі” за допомогою різних систем землеробства могли забезпечити не лише гарні врожаї, але і назву поселення Сатанів.
Версія восьма. Про неї розповідає магістр історії Т. Вихованець. За нею назва містечка походить від імені свого першого власника чи осадника, котрий, певно, звався польською мовою Шатан. Але з часом назву Шатанів трансформували у Сатанів. Автор версії посилається на матеріали Коронної метрики (документи польської королівської канцелярії), де згадуються Миколай Шатан Дунін Русиновський та Миколай Шатанек.
Джерело “Є”