Училище глухонімих

Олена Кузьменко, Світлана Козиряцька, Лариса Малихіна

Фото 1910

Олександрівське училище глухонімих, 1903-1911 (архіт.). Вул. Уральська, 3. Побудоване за проектом Ф. Пекутовського, за ініціативою міського голови Ф.Мовчановського.

У 1903 розпочалося навчання в училищі глухонімих. Училище розміщувалося в двох верстах від Олександрівська і займало площу 160 десятин. Хутір-училище глухонімих складався зі: школи, гуртожитків (для дівчаток і хлопчиків), дитячого садка, шкільного музею, машинобудівного заводу, палітурної майстерні, бібліотеки, церкви, лікарні з аптекою, пекарні, їдальні, лазні, біологічної станції, метеорологічної станції і фруктового саду. До училища було проведено водопровід, підключено електричний струм, телефон. Був влаштований ставок, невеликий парк з алеями, трояндова плантація з 300 тис. кущів троянд для добування олії. Олександрівський міський голова Мовчановський Фелікс Францевич клопотався про фінансування, забезпечення училища найкращими приладами та знаряддям, знаходив замовлення для заводу та типографії, домовлявся про оренду землі.

Дотепер збереглися будівлі: будинок школи, альтанка, будинок гуртожитку, сторожка, адміністративний корпус, машинобудівний завод.

Будинок школи, 1903. Збудований за проектом олександрівського техника архітектора Пекутовського Ф.С. Розташований паралельно вулиці із значним відступом від червоної лінії.

Півтораповерховий цегляний будинок Ш-подібної в плані форми. З боку вулиці будинок одноповерховий. Архітектура будинку виконана в цегляному стилі. Лицьовий фасад має симетричну композицію. Парадний вхід розташований в центрі і оформлений виступаючим ризалітом з трикутним фронтоном. Кутові частини крил будівлі підкреслені ризалітами в три віконні вісі з трикутними фронтонами. Вертикального ритму будинку надають пілястри, виконані через три вікна. Пілястри прикрашені вертикальними прорізами з накладними елементами декору геометричного малюнка. Високі прямокутні вікна мають клинчасту перемичку з замковим каменем і оригінальну підрізку косяків.

Підвіконна частина оформлена нішею-фільонкою. В міжвіконих простінках пропущено горизонтальний пояс. Цоколь виконаний із цегляної кладки. Профільний карниз будинку спирається на модульйони. Дах – вальмовий, металевий (тепер під шифером). Над головним входом зберігся кований металевий козирок. Архітектурне рішення торцевих фасадів нагадує головний фасад, але відсутні пілястри. Дворовий фасад має скромніше рішення декоративного оформлення.

Школа представляла традиційний тип будівель учбових закладів, центром композиції якого була велика рекреаційна зала. Планування – коридорне з однобічним розташуванням класних кімнат у бік вулиці. Внутрішнє планування майже повністю збереглося. Тепер тут міcтиться Запорізький науково-інженерний центр плазмових НТК інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.

Будинок гуртожитку та церква.

Збудовано в 1904 за проектом Пекутовского Ф.С.

Одноповерховий з боку вулиці і півтораповерховий по лінії забудови будинку школи. Будівля побудована з керамічної червоної цегли. Архітектурне рішення відповідає цегляному стилю. Ш-подібна в плані.

Об’ємне рішення має симетричну композицію, в центральній частині якої розташована домова церква. В крилах будинку розміщувалися спальні кімнати для дітей (дортуари на 5 і 10 чоловік) і вчителів, рекреаційна зала, кухня, їдальня. Архітектурне рішення головного фасаду вирішене в три вісі. По центральній вісі розташована вертикальна домінанта – дзвіниця церкви. На бічних крилах розміщені входи до гуртожитку, оформлені у вигляді ризалітів з трикутними фронтонами. По довжині фасад розбитий ритмом пілястр через три віконні прорізи. Вікна прямокутні без наличників, мають клинчасту перемичку з замковим каменем. Профільний карниз, що вінчає будинок, спирається на модульйони. Дах похилий, типу вальмового (тепер під шифером).

Приміщення церкви має прямокутну форму. Головний вхід до церкви з боку вулиці виділений притвором з дзвіницею (не збереглася). Високі прямокутні вікна церкви підкреслені підвіконною поличкою на консолях, мають наличники у вигляді вертикальних тяг у верхній частині прорізу. Тепер приміщення гуртожитку і церкви займає Будівельне управління.

Будинок сторожки, 1903, за проектом Пекутовського Ф.С.

Одноповерховий, цегляний, розташований по вхідній вісі між будинками школи та гуртожитку. Прямокутний в плані з керамічної червоної цегли, за архітектурним рішенням аналогічний будинкам школи і гуртожитку . Наріжні кути виділені пілястрами. На рівні половини висоти вікна пропущено горизонтальний пояс. Прямокутні вікна мають клинчасту перемичку і підкреслені підвіконними поличками на консолях з зубчастим пояском. Цоколь цегляний.

Профільний карниз, що увінчує будинок, має невеликий виліт. Дах двосхилий, тепер під шифером. Вікна на фасаді з боку вулиці в даний час закладені цеглою. Тепер тут міститься склад.

Альтанка, 1905. Невелика, квадратна в плані споруда збудована з цегли. Хрещате склепіння підтримують квадратні в плані колони з завершенням у вигляді невеличких башт.

Адміністративний корпус, 1908-1910. Збудований в стилі модерн.

Трактування форми будівлі відрізняється монументальністю і лаконізмом. Додаткову стійкість придає кладка на цоколі у вигляді крупного русту. Чітко пророблена пластика стін. Вікна різноманітно окреслені з дрібним розсклуванням вкомповані в утоплені ніші. Форма вікон різна: від прямокутних до круглих вікон-розеток. Кутові пілони виступаючих ризалітів прикрашені прорізом кладки у вигляді кругів і вертикальних борозенок різної довжини.

Повоєнна перебудова адміністративного будинку внесла деякі зміни. Змінилася конфігурація вікон, втрачені металеві елементи, перебудовано балкон. Але структура, зовнішнє оброблення будинку, головним чином, збереглися.

Машинобудівний завод, 1909.

Двоповерховий, цегляний, збудований в цегляному стилі з поєднанням модерну. Великої довжини будівля вирішена ритмом вертикалей, великих віконних прорізів і простінків. Торці будівлі оформлені кутовими пілонами – контрфорсами з наріжними кутами і щіпковими фронтонами. Кути будівлі закріплені декоративними цегляними вежами. Площина пілонів оформлена вертикальними прорізями.

Торцеві частини будівлі, що звернені до вулиці, оформлені оригінальними декоративними елементами рельєфної цегляної кладки з двох видів цегли: червоної керамічної і сірої силікатної. При будівництві заводу були збережені фрагменти природного середовища.

У 1911 в училищі безкоштовно мешкало і навчалося 227 осіб. Діти селян становили 78%. Тут також навчалися діти міщан, купецтва і навіть дворян. Поряд із загальноосвітніми предметами діти освоювали ремесла. Проходили практику на своєму заводі. На ньому старші діти виготовляли машини для сільського господарства. Вироби успішно реалізовувалися на місцевому ринку. У 1909 на заводі було випущено 1 тис. жаток, 250 сіялок, 30 молотарок. На хуторі зразково оброблялася рілля, взята в оренду; була молочна ферма, пасіка.

Навчальна програма училища являла собою творчій комплекс – поєднання учбових дисциплін, трудового навчання і гармонійного виховання. Це був єдиний заклад в Російській імперії з підготовки фахівців з сурдоперекладу.

Тут працювали відомі сурдопедагоги, які відзначилися високою майстерністю виховання та навчання. Це – Соколовський А.І., Мальцев А.А., подружжя П.Л. і К.Г. Гуслистих.

За короткий термін училище стало відоме в Російській державі: прихильність представників царської сім’ї до училища (воно мало ще одну назву – Маріїнське) викликала заздрість петербурзького чиновництва. Проти Ф. Мовчановського були сфабриковані карні справи. Керівництво змінили і справа, якою міг пишатися запорізький край, була сплюндрована.

Училище діяло до початку Другої Світової війни. У повоєнні роки було відбудоване, і як школа-інтернат № 6 діяло до кінця 1970-х. Пізніше, у 80-х 20 ст. було збудоване нове приміщення по вул. Червонополянській, в якому і тепер міститься школа-інтернат для глухонімих дітей. У 1992 на фасаді будинку в пам’ять про культурно-просвітницьку діяльність засновнику училища глухонімих, голові міської Думи (1901-1917) Ф. Мовчановському відкрито меморіальну дошку з чавуну у вигляді розкритої книги (0,48 х 0,31м) з написом: ”З цього будинку в 1903 році за ініціативою прогресивних сил м. Олександрівська на чолі з Феліксом Мовчановським, була започаткована одна з перших у країні школа-хутір для глухонімих”. Автор – скульптор Б. Раппопорт.

[Герценштейн Г. Глухонемота и глухота. Энциклопедический словарь. Бракгауз Ф.А., Ефрон И.А. – Спб., 1893. – Т. VIII. – А. – С. 905-911; Козыряцкая С.И. Деятельность училища-хутора глухонемых в городе Александровске в начале ХХ века // Музейний вісник. – Запоріжжя, 2007. – № 7. – С. 97-111.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 259 – 263.