Олександрівська фортеця
Маргарита Ширяєва, Тамара Шевченко
Фрагмент карти м. Олександрівськ, Катеринославської губернії 1823.
Пам’ятне місце Олександрівської фортеці, 1771-1800 (іст.). Між вул. Авангардною, Героїв Сталінграду, Запорізькою та просп. Леніна.
Чотирицитадельна правофлангова фортеця замикала Дніпровську лінію укріплень.
Першу Олександрівську фортецю почали будувати у 1770 між річками Мокрою Московкою (лівий берег) і Кушугумом (правий берег). У весняну повінь наступного року обставини підтвердили невдалий вибір місця.
Нове місце було обрано ближче до Дніпра між річками Мокрою та Сухою Московками в районі «мініховського ретраншементу», спорудженого графом Мініхом у 1736, який своїми східними валами проходив поблизу нинішньої обласної воєнної комендатури (нині вул. Жовтнева). Я. Новицький зазначає: «15 августа 1771 в день Успения Богородицы Фридездорф был уже на реке Московке и, заняв Миниховский ретраншемент и несколько бывших здесь запорожских зимовников, утвердился лагерем…». Фортецю названо Олександрівською, за іменем Олександра Голіцина – командуючого 1-ю російською армією на початку війни з турками (1768-1774).
У плані фортеця мала форму 15-кутної зірки і разом з ровами займала площу 105 десятин, внутрішній двір фортеці мав 58 десятин. Головне управління – цитадель апостола Іоанна звернена на південний захід у бік Дніпра з двома равелінами (тепер колегіум № 98) з північного заходу – бастіон апостола Матфея (тепер ЗТТУ), з північного сходу – апостола Марка (перехрестя вул. Грязнова і Героїв Сталінграду), бастіон апостола Луки (на місці сучасної обласної бібліотеки). До середини 1775 роботи зі спорудження фортеці були закінчені. Вали обнесені глибокими ровами з гласіксами. У фортеці збудували кам’яні і дерев’яні будинки для коменданта та офіцерів, вісім казарм для гарнізона, церкву, аптеку, шпиталь, школу, запасний продовольчий магазин, цейхгауз і в’язницю. В казармах фортеці розміщувалися прикордонний батальйон, інженерна, артилерійська та інвалідна команди. Вони називалися «Олександрівськими». У фортеці розташовувалися також командування всією Дніпровською лінією фортець, Азовський піхотний полк. З 1776 тут містилася Олександрівська прикордонна митна застава, яку після приєднання Криму, в червні 1783, скасували. Фортеця діяла до 1800, тепер на цьому місці – забудова м. Запоріжжя.
[ДВІА – Ф. ВУА-5032; Новицкий Я.П. История города Александровска. – Екатеринослав, 1905. – С. 10-12; Карагодин А.И. История Запорожского края (1770-1917). – Запорожье, 1998. – С. 44-45; Фоменко В. Звідки ця назва. – Дніпропетровськ, 1969. – С. 71-82.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 42.