Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Могила Киценка М. П.

Тамара Шевченко

Могила Киценка М. П., 1982 (іст.). Вул. Київська, на Південному цвинтарі на центральній алеї.

Киценко Микола Петрович (1921 – 1982) – журналіст, краєзнавець, партійний і радянський діяч, фундатор національного заповідника «Хортиця». Уродженець с. Нижній Куркулак (тепер Жовтневе Токмацького району Запорізької області). Народився в селянській сім’ї. У 1939 закінчив Новомосковський педагогічний технікум, у 1954 – Вищу партійну школу при ЦК КПУ зі спеціальності «Журналістика». Трудову діяльність розпочав у 1939 учителем сільської школи. Учасник Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу.

Після демобілізації на партійній роботі, в редакціях районних газет. В 1954 – 57 – головний редактор Запорізького обласного комітету з питань радіомовлення і телебачення, 1957 – 59 – начальник обласного управління культури. З 1964 по 1973 працював заступником голови Запорізького облвиконкому, одночасно з 1966 по 1973 – голова правління обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури. За роки його керівництва споруджено нові будівлі Обласної універсальної наукової бібліотеки, обласного державного архіву, відкрито Запорізький обласний художній музей, музичне училище ім. П. Майбороди, театр юного глядача.

Головна заслуга М. Киценка полягала в тому, що за його сприяння була прийнята урядова програма увічнення історичної пам’яті запорозького козацтва і створення козацького меморіалу на о. Хортиці. В результаті його зусиль 18.09.1965 вийшла урядова постанова про оголошення о. Хортиці Державним історико-культурним заповідником запорозького козацтва. Автор першої на Україні книги про історію Хортиці – «Хортиця в героїці та легендах». 1967 вийшло перше видання, 1972 – друге доповнене.

Нагороджений орденами «Знак Пошани» (двічі), Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, медалями. Лауреат республіканської премії ім. Д. Яворницького (лауреатський знак №1) (1992, посмертно).

На могилі покладено плиту із полірованого рожевого граніту з написом.

[Ігнатуша О., Тедеєв О. Архівний фонд краєзнавця М.П.Киценка, як джерело знань про творчу діяльність дослідника запорозького козацтва // Запорозьке козацтво в пам’ятках історії та культури: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Запоріжжя, 1997. – С. 153-156; Шевченко В.І. Зорі, що світять нам завжди // Запорізька старовина. – К., 2002. – Вип. 2. – С. 206-211.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 102 – 103.