Могила Пункіна Я.Г.

Світлана Морозова

Могила Пункіна Я.Г., 1994 (іст.). Вул. Київська, на Південному цвинтарі, на центральній алеї.

Пункін Яків Григорович (1921 – 94) – перший спортсмен з УРСР, який став олімпійським чемпіоном (1952). Народився в Запоріжжі. По закінченні семи класів працював токарем та долучився до занять з грекоримської боротьби у секції А. Фешотта. У 1940 стає срібним призером першості України, в 1941 виграв першість України. У 1940 закінчив Київську школу тренерів. З квітня 1941 в армії.

В перші дні війни потрапив у полон, знаходився в таборах для військовополонених Фуллен, Оснабрюк (з літа 1942), Меннен (1945). Після звільнення з полону протягом трьох років проходив військову службу в Магдебурзі, відновивши в цей час заняття боротьбою. У 1947 році став чемпіоном Збройних сил з класичної боротьби. Демобілізувавшись з армії, повернувся в Запоріжжя і став тренером. У 1948 році зайняв шосте місце на чемпіонаті СРСР з класичної боротьби. Чемпіон СРСР (1949 – 51) в напівлегкій вазі, в легкій вазі (1954 – 55).

Олімпійський чемпіон у ваговій категорії 62 кг (1952, Гельсінкі); заслужений майстер спорту 136 (1952). Нагороджений медаллю "За трудову доблесть". У 1961 перейшов на тренерську роботу. Помер у 1994.

На могилі встановлено стелу з червоного граніту з написом.

[Олимпийская энциклопедия. – М., 1980; Р. Прядун. Яков Пункин – забытая олимпийская легенда // Запорізька січ. – 2013. – № 125-127. – 20 червня.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 104 – 136 (!).