Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

2009 р. Уперше за 70 років на місці зруйнованого Свято-Успенського катеринославського…

2009 р. Уперше за 70 років на місці зруйнованого Свято-Успенського катеринославського кафедрального собору митрополит Іриней звершив Божественну літургію

4.09.2009 р.

Уперше за сімдесят років на місці зруйнованого першого Свято-Успенського катеринославського кафедрального собору відбулося архіпастирське богослужіння. Також уперше відроджена Свято-Успенська лікарняна громада міської клініки № 10 урочисто відзначила престольне торжество. Храмове святкове богослужіння очолив митрополит Дніпропетровський і Павлоградський Іриней. На цей момент у сучасному перебудованому приміщенні міської лікарні №10 важко побачити колишню велич соборного храму, що вражав своєю красою сучасників.

Уже сімдесят років немає величного Свято-Успенського собору. В 30-і роки XIX сторіччя для Катеринослава почали проектувати замість дерев’яних кам’яні храми. Освячення місця й закладка храму західніше дерев’яної Успенської церкви (побудованої у 1796 році) відбулися 1839 року. Новий собор, спроектований Петром Вісконті II і Людвігом Шарлеманем, був набагато більшим за стару церкви й навіть більшим за величний Преображенський собор! Урочисте освячення Успенського собору відбулося в 1850 році.

Розглядаючи старі фотографії, ми можемо тільки частково уявити велич церкви, що була й залишається неперевершеною ні за багатством, ні за розмірами. Соборний храм було побудовано у російсько-візантійському стилі. Він був двоповерховим, що рідко зустрічається в християнському церковному будівництві. Висока нова циліндрична дзвіниця була на стовпах, крита залізом й обнесена обшивкою. На ній розташовувалося вісім дзвонів, головний з яких був вагою у 51 пуд 10 фунтів.

Спочатку Успенський собор мав чотири престоли на двох поверхах. Головний на честь Успіння Богоматері, правий – Різдва Іоанна Предтечі і лівий – Георгія Переможця. Престол святителя Миколая, який до освячення Лазаревської церкви на Севастопольському цвинтарі служив храмом місцевого гарнізону, розміщувався в нижньому поверсі. Він проіснував лише до 1902 року і був закритий через появу ґрунтових вод.

У середині XIX століття один із найбагатших купців міста Михайло Остроухов виписав із Москви у фірмі братів Бутеноп баштовий годинник із музикою, який установив на церковній дзвіниці. Стрілки соборного годинника чітко проглядалися з усіх боків із найдальшої відстані, і жителі Катеринослава звіряли за ним свої годинники.

Взагалі всі достоїнства Успенської церкви перелічити складно. Соборний храм розташовувався у центрі міста й мав величезне значення в культурному та духовному житті Катеринослава. Святиня не могла не вражати своєю величчю й чистотою будови. А висока дзвіниця та п’ять куполів відмінно вписалися б у ландшафт нашого сучасного міста. Але, на жаль, режим войовничого атеїзму його не пощадив…

Із приходом нових часів церква з її святинями, традиціями, історією виявилася нікому не потрібною. Парафіян розкидало по світу, її цінності з дорогоцінних металів конфіскували на користь держави, а предмети, що не мають в очах влади матеріальної вартості, були знищені після її закриття. Спочатку храм пристосували під благенький і нікому взагалі непотрібний склад. Лише наприкінці 1940-х років у влади з’явилися нові думки щодо використання величезного приміщення.

Зруйнувавши куполи та дзвіницю, поділивши високі приміщення на поверхи, її пристосували під госпіталь учасників Великої Вітчизняної війни. А наприкінці 1950-х років реорганізували в міську лікарню № 10.

Лікарня ця існує й нині. Зберігши більшу частину зовнішнього декору, колишня церква стоїть посередині площі Дем’яна Бідного. І поки вона стоїть, надія на відродження одного із найцінніших пам’ятників архітектури Дніпропетровська Свято-Успенського собору – першого кафедрального храму міста – не зникне.