2000 р. Церкви України: Закарпаття

Ясіня Рахівський район

Церква Вознесіння Господнього (Струківська). 1824. (УГКЦ + УПЦ)

Дзвіниця. 1813.

Церква Різдва пр. богородиці. 1819. (УПЦ)

Церква Покрови пр. богородиці. 1903. (УПЦ)

Велике гуцульське селище засноване вихідцями з галицької Гуцульщини і згадується в документах 1505 р.

Історія знаменитої Струківської церкви тісно пов’язана з історією заснування села. Місце, де стоїть Вознесенська церква, люди вважають святим і розповідають, як кілька сотень років тому повертався додому на галицький бік Карпат гуцул Іван Струк із села Зеленого з отарою овець. Добра погода і чарівна долина затримали пастуха, а коли вдарили морози, він кинувся до перевалу, але було вже пізно.

Раптова зима засипала снігом дорогу. Іван Струк зрозумів, що овець провести через перевал не вдасться, і вернувся в долину. Збив сяку-таку кошару і залишив овець напризволяще в ясеновій хащі, а сам повернувся додому. Навесні Іван Струк з сином вернувся на місце, де залишив отару, щоб знайти хоч залишки овець. Яке ж було його здивування, коли він побачив усіх овець живими та ще й з приплодом. Тільки чудом можна було пояснити спасіння стада.

Струк збудував на цім місці каплицю, а також хату з найбільшого ясеня, пень якого був такий широкий, що довкола нього могли сісти 12 людей, а в долині заснував село і дав йому назву Ясіня. Пізніше на місці каплиці збудували церкву.

Церква Вознесіння є однією з найдосконаліших дерев’яних церков на всій Гуцульщині. Є якісь чари в співвідношеннях бічних рамен та центрального зрубу, в гладко тесаних колодах зрубів, у ґонтових покрівлях дахів і в маленьких ліхтариках над ними.

Церкву необхідно обійти довкола, щоб мати просторову уяву про неї, щоб оцінити колену її частину. На одвірку церкви вирізано напис про те, що в 1894 р. Василь Попадюк дав кошти на престіл, а Гриць Павлючок, Петро Павлючок та Юра Сплящук (або Спащук) робили підвалини та іншу роботу з оновлення церкви. У 1994 р. до західного зрубу добудували з дерева довгий коридор.

Дзвіниця Вознесенської церкви за своїми архітектурними та художніми якостями займає місце серед найдосконаліших витворів закарпатського народного зодчества. Всі, хто писав чи говорив про ясінську дзвіницю, в один голос визнавали її найгарнішою, найдосконалішою, такою, що не має собі рівних у краї. Нижній чотиристінний зрубний ярус вище піддашшя переходить у восьмерик, який оптично ділиться на три частини дашками. Вкриває дзвіницю восьмисхиле шатро, увінчане главкою з хрестом. Світло і тінь вимальовують вишукані форми, акцентують горизонтальні членування, окреслюють кожну деталь дзвіниці. Висота смерекової споруди – 11 м.

Розповідають, що вона була перенесена до Вознесенської церкви в 1895 р. від знищеної пожежею церкви в північній частині селища (можливо, від церкви Св. Духа, що стояла в Нижньому Ясіні і датувалася 1642 р.). Верхній одвірок декоровано композицією з хреста і солярних знаків і написом: “ANNO DOMINI 1813”. Архітектори Б. Я. Киндзельський та І. Р. Могитич реставрували церкву і дзвіницю в 1971 р.

Парох Ясіня Юлій Бачинський був в’язнем сибірських таборів від 1949 по 1956р.

З Ясіня походив легендарний Степан Клочурак (1895 – 1980) – засновник і президент Гуцульської республіки 1918 р., міністр в уряді Карпатської України, політв’язень ГУЛАГу (1945-1957).

Поруч із С. Клочураком працювали такі діячі національно-визвольного руху на Гуцульщині, як Василь, Іван та Дмитро Климпуші, Дмитро Німчук, Михайло Марущак, Микола Бандусяк та інші.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 619 – 623.