Надбрамна дзвіниця

Розміщувалась у місцевості Аскольдова могила. Назва походить від поховання київського князя Аскольда, вбитого тут разом зі своїм братом Діром у 882 р. новгородським князем Олегом. З 10 по 19 ст. тут існувала (з перервами) дерев’яна Микільська церква. З першої половини 11 по 10-ті рр. 12 ст. розміщувався однойменний жіночий монастир. З 16 ст. у цій місцевості утворюється монастирський цвинтар, який з 1786 р. набуває значення загальноміського. Тут ховали представників аристократичних родів Києва. До 1934 р. збереглось близько 2 тис. поховань. У 1809-1810 рр. за проектом Андрія Меленського споруджують муровану Микільську церкву. Надгробки та склепи мали неабияку історичну та художню цінність. У 1918 р. тут поховали київських студентів і гімназистів, що полягли в бою з більшовиками під Крутами.

23 грудня 1934 р. комуністична президія Київської міської ради ухвалила постанову щодо ліквідації кладовища Аскольдова могила і перетворення його території на парк. Дзвіницю зруйновано в 1935 р. разом із надгробками, склепами, будинком причту і парканом. Таким чином більшовицька влада нищила пам’ять киян і усіх українців про їхніх предків, родовід і зв’язок поколінь.