1999 р. Звід пам’яток Києва
В’ячеслав Кулінич
Київський тюремний замок, 1812 – 17 рр.
(архіт.).
У південно-західній частині території укріплення на місці застави на перетині старого Васильківського шляху з валом-ретраншементом 17 – 18 ст. В основу планування замку покладено зразковий проект арх. А. Захарова (1803), пристосований до місцевих умов київським арх. А. Меленським. Керував будівництвом інженер-полковник І. Жеванов. Кількість арештантів у ньому була від 600 до 900 осіб. У 1827 р. київський військовий губернатор П. Желтухін повідомляв, що у тюремному замку утримується багато селян, яких було віддано до суду за непокору. За однією справою 10 селян померли в ув’язненні. У документах тих часів трапляються нарікання на недостатню місткість цієї в’язниці. Так, 1834 р. Київський губернатор сповіщав Київського, Подільського, Волинського генерал-губернатора: «в казематах Київської фортеці вільних місць для переміщення арештантів з тюремного замку немає». Згодом такі «місця» з’явилися у новозбудованих казематах Васильківського і Госпітального укріплень.
У плані являє оточене муром каре (довжина сторони понад 100 м) з внутрішнім подвір’ям та наріжними призматичними вежами (8: 8 м). Висота муру – 7 м, триярусних веж, що призначалися для кухні, лазні та інших господарських потреб – бл. 10 м. У центрі північної куртини – казарма-кордегардія з проїздом у першому поверсі, навпроти якого в центрі подвір’я – двоповерхова, прямокутна у плані казарма для утримання арештантів. Стіни усіх споруд цегляні, завтовшки понад 1 м, ззовні тиньковані, перекриття плоскі по дерев’яних балках, дахи вальмові, криті залізом. В архітектурі споруди доби класицизму переважають риси романтичної спрямованості. Наріжні вежі з незначним нахилом стін досередини увінчані розвинутим карнизом на високих мо-дульйонах і ззовні нагадують середньовічні оборонні вежі з поясом ма-шикулів. Головний в’їзд підкреслено великою аркою, оздобленою дощаним рустом.
Споруджений на початку минулого століття за зразковим проектом, є одним із небагатьох тюремних (острожних) замків, що збереглися в Україні.
З 1871 р. використовувався для розміщення військово-виправної роти, у 1880 – 82 рр. – для різних господарських потреб військового відомства. Подібну функцію дещо перебудована споруда виконує і тепер.
ДАК, ф. 2, оп. 1, спр. 7; ф. 163, оп. 38, спр. 142; ф. 165, оп. 13, спр. 24; оп. 17, спр. 15; ф. 349, оп. 18, спр. 3066;
РДВІА, ф. 827, оп. 2, спр. 196;
РДІА, ф. 1285, оп. 8, спр. 2345;
Военное обозрение Киевского военного округа. – К., 1869;
Онищенко М. Ю. Будівництво казенних будівель у Росії і на Україні на поч. XIX ст. за типовими проектами // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. – К., 1959.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 441 – 442.