Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Нова фортеця

Тетяна Трегубова

Головна Київська фортеця, 1830 – 60-і pp.

(архіт.).

Фортеця охопила Печерську височину між Кловським яром на півночі, Наводницьким яром на півдні, схилами долини р. Либідь на заході та берегом Дніпра. Підходи до фортеці з боку вулиць М. Грушевського, Старонаводницької, Щорса майже збігаються з колишніми в’їздами на її територію. Складалася із південно-західного Васильківського укріплення (назва від старого шляху до Василькова з боку Лаври), західного Госпітального укріплення (назва від госпітальних бараків, що містилися на Черепановій горі з кін. 18 – поч. 19 ст.) та низки цегляних казематованих споруд. Від цитаделі до Васильківського укріплення вздовж Наводницького яру простягнулися казарми військових кантоністів і мала вежа № 4, поєднані оборонною стіною з Наводницькою брамою (1861 р., розібрана у 1940-х pp.). Вздовж кромки Наводницького яру (р-н сучасної пл. Лесі Українки) насипаний земляний вал, замінений згодом цегляним тиром-стрільницею з декоративними баштами та зубцями-мерлонами (розібраний у 1970-х pp.). Уздовж, краю Кловського яру поставлено вежі № 5 і 6, понтонні сараї (не збереглися), будинки манежу, стаєнь та кінського лазарету (не збереглися), казарми жандармського полку, арсенальні виробничі майстерні, поєднані оборонним муром (зберігся фрагмент) з т. зв. казармами на перешийку, що включали головну Микільську браму фортеці. Нижче на схилах Дніпра споруджено дві дугоподібні підпірні стіни. Підступи до першого у Києві Ланцюгового мосту (1853, зруйнований 1920) прикривала вежоподібна Подільська брама на набережній (1849 – 53), облаштована водозабірними пристроями (знесена у 1940-х pp., була в районі станції метро «Дніпро»).

Будівництво Головної фортеці, початком якого вважалося 28 червня 1831 р. – день закладин вежі № 1 Васильківського укріплення, здійснювалося за «височайше» затвердженим проектом К. Оппермана (1830). Первісним проектом передбачалося доповнення Васильківського і Госпітального укріплень шістьма круглими в плані баштами-казармами, розташованими вздовж Наводницького і Кловського ярів (збудовано вежі № 4, 5, 6) та верхньої кромки берега Дніпра (на місці Микільської брами і Микільського військового монастиря). Всі подальші зміни в проекті погоджувалися з Миколою І, для якого щомісяця складалися докладні звіти про виконані роботи. Будівництво в цілому завершилося до серед. 50-х pp. 19 ст., останніми споруджено Наводницьку браму (1861) та стрілецький тир (поч. 20 ст.).

Висота валів земляних укріплень сягала 15 м, оборонні казарми, що зведені з київської жовтої цегли, з бійницями і амбразурами на зовнішніх фасадах, відзначалися геометричними абрисами планів, суворістю й лаконізмом архітектури. Пізніші споруди 1850 – 60-х pp. відзначені рисами стилізаторства – наявністю декоративних башт, машикулів, мерлонів тощо (Микільська брама, підпірні стіни, Подільська та Наводницька брами, стрілецький тир). При влаштуванні казарм передбачалося створення відповідних санітарно-гігієнічних умов (виносних клозетів, колодязів для питної води). На території фортеці, що зайняла площу понад 100 га, здійснено регуляцію планування, основу якого становили вулиці Московська і Микільська (тепер Січневого повстання), знесено багато приватних будинків, мешканці яких заселили район Хрещатика і «Нового строєнія». Споруди фортеці майже повністю збереглися в оточенні забудови 20 ст. Після перетворення Київської фортеці на військовий склад (1897) на зовнішніх фасадах більшості казарм замість бійниць і амбразур розтесано вікна, у зв’язку з прокладанням колії трамваю на вул. Січневого повстання (1905) розібрано оборонний мур. Втрачено брами на вул. Старонаводницькій і набережній Дніпра (в серед. 20 ст.).

Комплекс споруд Головної Київської фортеці є найбільшою пам’яткою військового будівництва 1-ї пол. 19 ст. в Україні.

Тепер споруди фортеці використовуються різними установами, земляні укріплення перебувають в напівзруйнованому стані.

Трегубова Т. А. К истории развития Печерска в Киеве // Стр-во и архитектура. – 1979. – № 6.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 438 – 439.