Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Музейна справа

Наталія Лебідь

Дата: 27.12.2007

Нині у Київській фортеці – життя буденно-екскурсійне. Жовтий пісок і білий сніг товчуть у єдине місиво граки та групи старшокласників. Кореспондентка «УМ», користуючись нагодою, також сходила на екскурсію – в музей «Косий капонір» – колишню царську в’язницю, на порядок кращу, ніж нинішні СІЗО та ІТТ, на відвідини яких ще декілька років полюбляла брати пресу Ніна Карпачова. Там же – у сусідніх з камерами залах – бачила і милу президентському серцю трипільську кераміку.

А по завершенні культурної програми констатувала: ще не вмерла Київська фортеця, і слава Богу, адже рік тому столична громадськість була не на жарт схвильована брутальним вторгненням на територію музею будівельної техніки. Тепер, схоже, для фортеці настають кращі часи, хоча, як каже директор музею В’ячеслав Кулініч, головне – це пережити новорічну ніч, бо гіркий минулорічний досвід підказує: будівельні скандали у Києві розгоряються якраз після заходу сонця та ще й, як правило, на свята.

За ремонт фортеці заплатять з держбюджету. Власне, музей «Київська фортеця» – це комплекс споруд, розташованих на різних вулицях Печерська. Рік тому нападу зазнав будинок військового телеграфу, що знаходився на вулиці Рибальській. Пізніше – на травневі свята – дирекція заявила про знищення пам’ятника Васильківського укріплення Київської фортеці на вулиці Щорса.

Відтак почалися довгі дискусії на тему, чи були знесені будівлі раритетами, в якому столітті їх зводили та… чи існували вони взагалі. «Україна молода» по гарячих слідах відстежувала події довкола фортеці, підсумовуючи й спроби знайти винних у скоєному. Дивно й дико, але й досі немає відповідей на питання, хто саме санкціонував знищення телеграфу та інших споруд – відмовляється на цю тему говорити і В’ячеслав Кулініч. За словами директора музею, імена вандалів мусить назвати суд або ж правоохоронні органи – його ж місія полягає в іншому.

Отже, за рік, що минув з тієї ночі, коли почали руйнувати київську фортецю, перший підсумок – від’ємний: відповідальності за брутальне поводження з пам’ятниками старовини так ніхто і не поніс. Зате в плюси можна записати рішення Київради від 20 грудня, яким музей передано до державного управління. До такого кроку дирекція фортеці закликала давно, тим паче що в травні Президент Ющенко своїм указом надав музею статусу національного.

Про те, як проходило голосування за це рішення, «УМ» розповів В’ячеслав Кулініч: «Це була визначна подія. І показово те, що таку ініціативу підтримала переважна більшість депутатів Київради. Власне, рішення виявилось компромісним: адже нас передали у державне управління без зміни форми власності – ми, як і раніше, належимо місту. Зараз так працює Києво-Печерський заповідник, будучи муніципальним «майном». Чи захистить музей його новий статус?

Особисто я з острахом чекаю новорічних свят. Бо поки прийнято лише документ, а щоб він вступив у силу, потрібен час. Але принаймні вже зараз нас охороняють загони спецпризначення «Барс» – стосовно цього Ющенко дав особисте розпорядження».

Ще одна перевага в тому, аби знаходитися в державному управлінні, – суто фінансова. Зруйновані пам’ятки буде відновлено, обіцяє Кулініч, а на розвиток музею гроші закладатимуться у держбюджеті. Проте й це ще не головна новина. Переданий у державне управління і підпорядкований Міністерству юстиції Музей «Київська фортеця» стане частиною іншого комплексу – Мистецького арсеналу. Дарма, що між двома цими пунктами на мапі міста – немала відстань. Злиття у єдине ціле станеться, а керувати мегамузеєм, судячи з усього, буде той таки В’ячеслав Кулініч.

Наздогнати Лувр та Ермітаж

Ідучи на інтерв’ю до пана В’ячеслава, кореспондентка «УМ» потрапила на нараду керівників столичних музеїв. Вони знаходилися в піднесеному настрої й, попри реверанси у бік новообраного уряду Тимошенко та Президента Ющенка – видатного покровителя музейної справи, – відчувалося, що тішить їх не лише подальша «помаранчоїзація» виконавчої влади, а й дещо інше.

Це, по-перше, перспектива розгорнути такий музей, якого ще ніхто у світі не бачив. «І Лувр, і Ермітаж, і Метрополітен-музей у Нью-Йорку – це все імперські музеї, створені на базі того, що вдалося вивезти з різних куточків світу у ході експансій та завоювань. До того ж, це музеї загальної історії, а в нас буде наш музей, наша історія, наша країна. Тож перед Мистецьким арсеналом стоять тепер завдання не комунального, а державного рівня», – говорить заступник директора Національного музею історії України Іван Явтушенко.

А друга радість – кадрова. Музейна рада (що складається з 12 членів, один з яких – пан Явтушенко) надіслала Президентові України свої пропозиції щодо керівних персоналій проекту «Мистецький арсенал»: «Генеральним директором пропонуємо Кулініча В’ячеслава Яковича, відповідальним за будівельні роботи – Понамарчука Олега Тарасовича, відповідальним за художнє оформлення – Гайдамаку Анатолія Васильовича», – озвучує «увесь список» Явтушенко. За його ж словами, керманич держави на такий розклад пристав. Отже, епопея з Мистецьким арсеналом виходить, судячи з усього, на новий виток.

Історію з його замислом і фактичним втіленням переповідати в деталях також, вочевидь, сенсу немає – «УМ» про це писала достатньо. Зауважимо лише, що музей, який має дати фору і Лувру, і Ермітажу, «прославився» останнім часом переважно фінансовими скандалами – причому настільки, що «тема стала стомлюючою», як справедливо зауважила в одному з номерів газета «Дзеркало тижня».

Ще в лютому цього року прокуратура Києва встановила багатомільйонні зловживання при створенні Мистецького арсеналу. Тоді йшлося про суму 26 мільйонів гривень – таких збитків було завдано лише державі (а загалом постраждалими виявилися також Віктор Пінчук, Рінат Ахметов та Віталій Гайдук, які вклали свої кошти у цей проект).

Так що тема Aрсеналу з розряду «стомлюючих» перейшла ще й у категорію тривалих кримінальних розслідувань, за які взялася та ж таки прокуратура, і – як водиться в Україні – у категорію досить «мутних» і незрозумілих тем, які ніколи не доживають до логічного фіналу та відповідей на всі запитання. Це, кількома словами, інформація про той спадок, який отримує В’ячеслав Кулініч – спадок з доважком у вигляді дещо скандальної слави, яка огортає улюблене президентське дітище.

Про тисячі грошових знаків і квадратних метрів

Утім про неприємний «душок» від розтрачених мільйонів нарада у Кулініча говорить не надто охоче. Загальний настрій такий: розбудова Арсеналу починається нині з чистого аркуша (в сенсі прозорості витрат), тож із тим, що було раніше, – нехай розбирається прокуратура. А державне підприємство з однойменною назвою «Мистецький арсенал», яке раніше опікувалось проектом, нині знаходиться на стадії передачі справ, говорять у Кулініча.

«Це підприємство, – розвиває тему Адріана В’ялeць, директор Музею українського народного декоративного мистецтва, – саме не розуміло, що робило. Вони найняли фахівців із Австрії (причому за величезні гроші), які приїхали і почали нас учити тому, що тут має бути. Тепер ми попереду, ми створюємо експозицію, а австрійці нині опікуються реставрацією та іншими роботами – освітленням, кліматом, сигналізацією; музейну ж частину розробляємо ми».

Останнє – штука хитра, адже «35 тисяч квадратних метрів експозиційної площі треба чимось заповнити», – відверто зізнаються музейники. Вихід ними знайдено: в Мистецькому арсеналі експонуватимуться ті колекції з інших музеїв, які роками лежать у сховищах через елементарний брак виставкового простору. До речі, грошова підтримка подібним музеям буде також надаватися за рахунок Мистецького арсеналу.

В сенсі – за рахунок коштів, що надходитимуть на розвиток проекту з держбюджету, а також від спонсорів, меценатів, інвесторів. «Ми вкладатимемо кошти і в інші музеї, які мають далеко не ідеальні умови для роботи, поліпшуючи таким чином можливості зберігання культурної спадщини. А розподілятиме фінансові потоки генеральна дирекція проекту та наглядова рада», – говорить В’ячеслав Кулініч.

І на завершення: перша черга музейного комплексу «Мистецький арсенал» буде здана у 2009 році, говорить Кулініч. Цю дату доводилось чути і раніше, так що від більш детального анонсування подій краще утриматись. Тим паче що багато чого у вирішенні долі як Мистецького арсеналу, так і Київської фортеці залежатиме ще й від міської влади. Яку, до речі, політична сила чинного Прем’єр-міністра, що так порадувала своїм приходом музейну братію, обіцяла неодмінно відправити у відставку.

Джерело: “Україна молода”