Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Геннадій Осадчий, Тетяна Трегубова, Вікторія Юрченко

Васильківське укріплення, 1831 – 44 р.

(архіт.).

Вулиці Чигоріна, Перспективна, Щорса.

На південному заході Печерської височини. З цього укріплення почалося будівництво Київської фортеці. Споруджено за проектом К. Оппермана як самостійний фортифікаційний комплекс у системі фортеці на місці проходження траси ретраншементу 2-ї пол. 17 – 18 ст. із включенням до внутрішнього подвір’я Тюремного замку поч. 19 ст. Будівельні роботи здійснювалися у 1831 – 36 рр. під керівництвом військового інж. І. Жеванова, у 1837 – 49 рр. – генерал-майора О. Фреймана.

Зіркоподібну у плані форму укріплення (т. зв. тенальної системи) складали головний вал у вигляді тональних фронтів і центральний равелін з цегляним капоніром (не збереглися) для обстрілу зовнішніх ровів. Перед головним валом і равеліном розташовувався сухий рів, прикритий шлях з гласисом. Земляні вали заввишки бл. 10 м у чотирьох вихідних кутах мали цегляні на гранітних цоколях ескарпи (не збереглися). Під час ремонту 1852 – 55 рр. внутрішні поверхні бруствера було облицьовано цеглою. Горжевий (тильний) бік укріплення складався з двох круглих і центральної напівкруглої веж-казарм, з’єднаних цегляною оборонною стіною з трьома брамами. З території укріплення у зовнішній рів вело п’ять потерн (не збереглися), розташованих у кутах головного валу і біля круглих веж. Укріплення було розраховано на гарнізон чисельністю 3000 осіб, 205 гармат, 1501 рушницю. Збереглися усі три вежі (у перебудованому вигляді), частина горжевої стіни, фрагмент раве-лінного і значна частина головного валу (окрім північно-західного фронту), а також Тюремний замок. З 1839 р. окремі казарми укріплення використовувалися військовим госпіталем, з 1863 р. – для утримання в’язнів, у 1868 – 77 рр. – для розміщення військововиправної роти. Після 1897 р. пристосовано під склади, бійниці зовнішніх фасадів веж замінено вікнами.

З 1950 – 60-х pp. територія укріплення, його гласис та еспланади забудовуються.

РДВІА, ф. 802, оп. 5, спр. 6898; ф. 1819, оп. 1, спр. 152; ф. 13135, оп. 3, спр. 984;

ЦДІАУ, ф. 442, оп. 800, спр. 322; ф. 533, оп. 5, спр. 557; ф. 1434, оп. 1, спр. 13;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.

Трегубова Т. А. К истории развития Печерска в Киеве // Стр-во и архитектура. – 1979. – № 6;

Шперк В. Ф. Краткие биографические справки о выдающихся деятелях военно-инженерного дела русской армии. – М., 1956.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 439.