Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Таїсія Жигалкіна, Тетяна Трегубова

Будинок госпіталю з лазнею, 1836 – 42 рр.

(архіт., іст.).

Вул. Госпітальна, 18.

На Черепановій горі. Збудований для військово-медичного закладу 4-го класу на місці дерев’яних госпітальних бараків, що існували з 1755 р. Розрахований на розміщення 1500 хворих. Один з фасадів споруди, який включає проїзд на подвір’я, був складовою частиною горжового фронту Госпітального укріплення, відділеного від території фортеці ровом (не зберігся), що прострілювався з кутових одноповерхових склепінчастих прибудов до будинку госпіталю.

Двоповерховий, цегляний, розміром 150: 150 м. У плані – напівкаре, замкнуте з боку подвір’я одноповерховим будинком лазні з центральним проїздом (1839 – 42), надбудованим у 2-й пол. 19 ст. водонапірною баштою. Фланги головного корпусу і лазня раніше з’єднувалися цегляним муром. Як і всі цегляні споруди фортеці, будинок шпиталю складався з перекритих коробовими склепіннями з розпалубками відсіків-казематів. Планування коридорне, з п’ятьма внутрішніми сходами. До розтесування вікон у кін. 19 ст. зовнішні фасади з бійницями та амбразурами мали оборонний характер. Арковий проїзд на подвір’я та дворові фасади зберегли риси архітектури доби пізнього класицизму.

Військовий госпіталь відзначався високим для свого часу рівнем санітарно-технічного устаткування та благоустрою. Діяли ванни з теплою водою і ватерклозети, які розміщувалися в шести виступах на крилах будинку. Госпіталь мав свої водогін, аптеку, бібліотеку та церкву в ім’я Покрови Пресвятої Богородиці. В 1845 р. на подвір’ї госпіталю було закладено сад.

Це один із перших спеціально запроектованих великих медичних закладів Києва. В різний час тут працювали засновник воєнно-польової хірургії М. Пирогов, майбутній письменник М. Булгаков, співак М. Донець та ін.

Тепер Головний клінічний госпіталь Міністерства оборони України.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 442 – 443.