Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Оправа євангелія, 1722 р.

Оправа євангелія, 1722 р.

Розмір зображення: 800:574 піксел

Чудовим і оригінальним київським золотарем був також Ієремій Стефанович Білецький. На жаль, про його життя ми маємо дуже скупі відомості. Жив він на Подолі в Добромикільській парафії, мав там власний будинок з садибою. Після його смерті, яка сталася в 1768 p., магістрат зажадав від дружини небіжчика – Марії Білецької – прав на садибу. Оскільки вона не могла подати документи, які загинули під час пожежі в 1742 p., магістрат продав садибу, залишивши сім’ї майстра будинок [ЦДІА, ф. 64, оп. 4, спр. 1, 1769 р., арк. 2].

Коли саме Білецький почав займатись золотарством, не відомо, бо навіть не встановлено рік його народження. Найдавніша його праця – так званий благословенний дерев’яний хрест у срібній оправі з гравірованим акантовим орнаментом – припадає на 1720 р. (КДІМ, № 4571). Крім згаданого хреста, збереглося ще три срібні оправи книг, які свідчать про високу майстерність їх автора. Білецький, як і Равич, кохався в пишному акантовому орнаменті, проте художній почерк у них був зовсім різний. Білецький любив давати тло під клейма на оправах книг не оксамитове, а з суцільного срібла, часто з чорненим орнаментом у вигляді ніжної густої трави. Другою характерною рисою оправ Білецького є те, що головні образи – розп’яття і чотири євангелісти – вправлені в овальні віночки.

Оправа євангелія (КДІМ, № 4371), виготовлена майстром для Києво-Печерської лаври у 1722 p., має композиційну схему, подібну до оправ XVII ст. На чільній дошці п’ять головних клейм – середник з розп’яттям і чотири наріжники з євангелістами. Всі зображення вправлено в овальні віночки. Довкола середника викарбувано суцільний орнамент з соковитих плодів і голівок ангелів. Наріжники трохи зсунуті до середини, а ззовні їх оточують пишні акантові парості, які об’єднують окремі медальйони в одне гармонійне ціле. Між наріжниками укріплено чотири маленьких овальних медальйони з образками. Тло під клеймами срібне, з чорненим орнаментом у вигляді густої трави. На спідній дошці теж чорнене тло з ніжним малюнком. Середник такого ж характеру, як і на чільній дошці. Міняються лише зображення. Тут викарбувана на повний зріст постать св. Миколи з суворим обличчям. Довкола середника на чорненому тлі розміщено шість голівок ангелів, по кутах – чотири пуклі, які зв’язані між собою пишними виткими пагінцями аканта. Корінець оздоблюють сім овальних медальйонів з квітами й овочами.

Підпис майстра зроблений на заломі спідньої дошки оправи: «Сіє евангелие делал Іеремей Белецкий злотник Кіевскій».

Вміло використовуючи світлотіньову гру карбованого рельєфу, а також кольорові контрасти, майстер досяг в оправі великої художньої виразності. Але слід відзначити, що сюжети і композиція цієї оправи дуже подібні до оправи, яку «справил пан Артемон Холявка – Ніколе Набережному» десь близько 1712 р. Роботу виконував іноземний майстер, про що свідчать тавра міста Бреславль – «W» і невідомого майстра TS (КДІМ, № 4370). Цілком ймовірно, що замовник підказав майстрові саме цей зразок для своєї оправи. Проте тло під клеймами на іноземній оправі не чорнене, як це зробив Білецький, а оксамитове. По-іншому також трактовано корінець і постаті святих. (с. 116 – 117)

Другу оправу Білецький зробив у 1738 р. Вона теж має чорнене тло й підпис: «Мастеръ сего дела Єремея Белецькиї» (ДМУМ, № 265). Одна оправа євангелія 1727 р. його роботи експонується в Оружейній палаті московського Кремля (ОП, № 15465). Обидві оправи мають свої композиційні відмінності, але за стилем вони такі близькі, що в них дуже легко можна впізнати художній почерк Білецького. На жаль, за останні тридцять років життя майстра жодної його роботи не виявлено.

Срібна оправа євангелія, оздоблена черню. Майстер І. Білецький. 1722 р. Державний історичний музей УРСР у Києві, № 4371

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 152.