Могила А. С. Ілляшенка (1825 – 1885)
Людмила Проценко, Олександра Тимченко
489.4.24. Поховання Ілляшенка А. С. 1885, надгробок, бл. 1886 (іст., мист.).
На північний схід від церкви Різдва Пресвятої Богородиці.
Ілляшенко Андрій Сергійович (2.09.1825, с. Хоцьки, Переяславщина, тепер Київська обл. – 26.10.1885, Київ) – юрист. Походив із старовинного українського роду, відомого від Максима Ілляшенка, лубенського полковника (1676 – 87). Прадід, Степан Іванович Ілляшенко, виконав у 18 ст. опис ландкарти Переяславського полку.
Закінчив Київський університет (1848), кандидат юридичних наук. Служив у Полтавському губернському управлінні.
З 1854 – слідчий з карних справ і директор Курського губернського опікунського комітету при в’язниці. З 1855 обіймав такі самі посади в Пермі. З 1857 – голова Санкт-Петербурзького окружного суду. Пізніше – старший голова Київської судової палати, сенатор.
Поряд похована його дружина, Ілляшенко Варвара Степанівна (1831 – 8.12.1904).
Могили обнесено металевою, лінійної конструкції, зібраною на хомутах і заклепках огорожею, кути якої акцентовано декоративними урнами. Полагоджена у 1923 – 24. Надгробок орієнтований на схід. Розміри: заг. вис. – 2,25 м, вис. хреста – 0,92 м; постамент – 0,29 × 0,14, × 0,15 × 0,29 м.
Ажурний металевий хрест вирішено у характерних для того часу формах неоготики. Гранчастий, з профілюванням циліндричний об’єм п’єдесталу має розвинений, значного виносу карниз з платформою, на яку спирається ступінчаста, з декількох ярусів база хреста.
Суцільний каркас наскрізних перекладин декоровано геометричним (грецькі хрести) та рослинним (лист аканта, виноградна лоза) орнаментами. Нижня частина вертикального стрижня – ліроподібна, утримується на двох волютах; верхня нагадує готичний храм, фланкований пінаклями та увінчаний пишною альтанкою з силуетним зображенням Христа-Спасителя. Середохрестя позначено символічною Віфлеємською зіркою, композиційним центром є постать Ісуса Христа. Кінцівки хреста мають трилопатеві фігурні завершення.
1991 монастир встановив перед хрестом дві червоні гранітні плити з вирізьбленими меморіальними написами та епітафіями. Текст, присвячений А. Ілляшенку, повторює попередній, який знайшла дослідниця Київського некрополя Л. Проценко.
Література:
Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. – К., 1910. – Т. ІІ.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1390.