Могила Іоанникія (Руднєва)
Олексій Овчаренко, Людмила Проценко, Лариса Федорова
489.2.31.4. Поховання Іоанникія (Руднєва) 1900 (іст., мист.).
За північним криласом церкви Здвиження Чесного Хреста Господнього, при вході до печер.
Іоанникій (світське ім’я – Руднєв Іван Максимович; 20.02.1826, с. Вешня, Тульська губ., тепер Російська Федерація – 7.06.1900, Київ) – церковний діяч. У 1845 – 49 навчався в Київській духовній академії, по закінченні одержав ступінь магістра. 11 жовтня 1849 прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі, 6 листопада 1850 рукоположений на ієродиякона, 7 листопада 1850 – на ієромонаха. В 1849 – 58 – наставник у Київській духовній академії (з 1849 – учитель, з 1851 – бакалавр, з 1856 – професор), у 1850 – 53 – одночасно помічник інспектора, у 1853 – 58 – інспектор, член внутрішнього академічного правління. З 4 листопада 1859 – ректор Київської духовної академії та настоятель Братського Богоявленського монастиря. Один з ініціаторів і перший редактор періодичного збірника «Труды Киевской духовной академии», заснованого 1860.
Виступив з ініціативою відновити храми Братського монастиря, що було виконано його наступником. З 6 жовтня 1860 – ректор Санкт-Петербурзької духовної академії. Єпископ Виборзький (вікарій Санкт-Петербурзької митрополії), Саратовський, Нижньогородський, з 1877 – архієпископ, екзарх Грузії. З 1882 – митрополит Московський, архімандрит Троїце-Сергієвої лаври. 11 червня 1882 обраний почесним членом Київської духовної академії. В усіх єпархіях влаштовував будинки для вдів та сиріт священнослужителів; єпархіальні заводи церковних свічок, прибутки від яких використовував для утримання духовних семінарій, училищ та гуртожитків при них, училищ для дочок духівництва.
З 1891 – митрополит Київський і Галицький, священноархімандрит Києво-Печерської лаври, член Святійшого Синоду. Багато зробив для поліпшення матеріального стану парафіяльного духівництва: пожертвував 50 тис. крб. на єпархіальний свічковий завод, заснував еміритальну єпархіальну касу, кілька професійних училищ для дітей священиків, влаштував власним коштом богадільню для старих служителів, їхніх вдів та сиріт. У кожному духовному навчальному закладі в єпархії утримував по одному стипендіату.
Головний начальник, попечитель і меценат Київської духовної академії. Пожертвував капітал на встановлення в ній двох стипендій – свого імені та імені імператора Миколи ІІ. За нього почалося спорудження нового будинку Київської духовної семінарії з храмом і гуртожитком (сучасна вул. Смирнова-Ласточкіна, 20). Коштом владики при Першому жіночому училищі духовного відомства (містилося у Кловському палаці, сучасна вул. П. Орлика, 8) облаштовано храм, при Другому жіночому училищі (сучасна вул. Десятинна, 4/6) відкрито початкову школу-притулок для найнужденніших повних сиріт – дітей духівництва. У Києво-Печерській лаврі займався справами спорудження та опорядження Трапезної палати з церквою в ім’я преподобних Антонія та Феодосія Печерських, будівництва свічкового заводу, зведенням кількох нових житлових корпусів.
Уславився як проповідник. Свої богословські твори публікував переважно у щотижневику Київської духовної академії «Воскресное чтение». 1899 видруковані у Санкт-Петербурзі окремим виданням – «Ювілейний збірник. Промови, слова, бесіди і повчальні статті високопреосвященного Іоанникія, митрополита Київського і Галицького». Помер у Голосіївській пустині Києво-Печерської лаври. Похований 11 червня.
У церкві ліворуч біля північної стіни (перший від входу) встановлено надгробок, виготовлений у Москві в майстерні В. Фартусова, що позначено в нижній частині. Розміри: вис. – 3,40 м, шир. постаменту – 1,24 м, шир. хреста – 1,30 м, винос від стіни (карниз постаменту) – 0,10 м.
Пам’ятник виконано з темно-сірого мармуру у формах неоросійського стилю, з орнаментальним оздобленням, в якому наслідується орнаментика собору Святої Софії в Києві. Являє собою приставлений до стіни монументальний хрест на широкому постаменті, що закриває хід зі сходами в Ближні печери. Вершину хреста оформлено масивним карнизом, над яким поставлено різьблене зображення відкритої книги. Між хрестом та постаментом – пишно декорований карниз складного профілю. Обабіч хреста – рельєфно орнаментовані волюти із вписаними в них круглими медальйонами з мотивами грецьких рівнопроменевих хрестів.
Поверхню хреста і постаменту прикрашено інкрустованими хрещатими візерунками із золотавої мозаїки, білого та світло-сірого мармуру. Орнаменти доповнено вмонтованими стеатитовими кульками білого (на волютах) і зеленкуватого відтінків. Постамент має потрійний поділ. На бічних звужених частинах в обрамленні рослинного візерунка зображено хрести. На центральній виступній поверхні – гравірований, наведений золотом меморіальний напис, під ним на базі постаменту – епітафія.
2000 на центральній частині хреста та бічних раменах встановлено п’ять ікон сучасного письма, виконані в академічній стилістиці, з дрібно орнаментованим гравірованим тлом. Вгорі – образ «Митрополит Київський Петро», ліворуч «Св. Павло, митрополит Київський», праворуч – «Священномученик Володимир, митрополит Київський», в центрі – «Здвиження Чесного Хреста Господнього», під ним – «Св. Філарет, митрополит Київський». Нижче – мармуровий барельєф із зображенням регалій духовної влади та літургійних предметів як символ служіння та життєвого шляху померлого. В композиції поєднані митра, камилавка, розп’яття, рипіди і митрополичий жезл, панагії та свічки дикірія і трикірія. Різьблення витончене, виконане в традиціях 19 ст.
Загальна холодність тональності і жорсткість ліній силуету й орнаментики надгробка дещо контрастують з оформленням інтер’єра храму. Поховання привертає увагу, передусім, завдяки стилістичному вирішенню і розмірам.
Література:
ЦДІАУК, ф. 128, оп. 3 мон., спр. 18; Киевские епархиальные ведомости. – 1900. – № 12; 1901. – № 12; Титов Ф. И. Высокопреосвещенный Иоанникий, митрополит Киевский и Галицкий в отношении к Киевской духовной академии (к 7 ноября 1899 года). – К., 1899; Христианство: Энцикл. словарь. – М., 1993. – Т. 1.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1362.