Могила Філофея (Успенського)

Олексій Овчаренко, Лариса Федорова, Кирило Хоменко

489.2.31.6. Поховання Філофея (Успенського) 1882 (іст., мист.).

За південним криласом в усипальні церкви Здвиження Чесного Хреста Господнього.

Філофей (світське ім’я – Успенський Тимофій Григорович; 15.01.1808, с. Закоб’якине, Любимський пов., Ярославська губ., тепер Російська Федерація – 29.01.1882, Київ) – церковний діяч. Народився в сім’ї причетника. Закінчив Ярославську духовну семінарію, 1832 – Московську духовну академію, призначений бакалавром у ній на кафедрі церковної словесності. 1833 переведений на кафедру герменевтики і церковної археології. У листопаді 1832 прийняв чернечий постриг у ТроїцеСергієвій лаврі. З 1838 – інспектор Санкт-Петербурзької духовної академії, з 1842 – її ординарний професор. З 1839 – архімандрит. У липні 1842 призначений ректором Харківської духовної семінарії, того ж року переведений на посаду ректора Віфанської духовної семінарії. 1846 – 47 – ігумен Іоаннозлатоустівського монастиря в Москві. 1847 – 49 – ректор Московської духовної семінарії та архімандрит московського Петропавлівського монастиря. З 1849 – єпископ Дмитрівський, вікарій Московської єпархії. З 1853 – єпископ Костромський, з 1857 – єпископ Тверський, з 1861 – архієпископ. З квітня 1857 до серпня 1867 брав участь у роботі Святійшого Синоду, голова Комітету із застосування судових статутів 1864 до духовного відомства.

З 5 травня 1876 – митрополит Київський і Галицький, член Святійшого Синоду, священноархімандрит Києво-Печерської лаври. Жив у корпусі № 2.

Автор численних проповідей, які друкував в «Епархиальных ведомостях» за місцем проживання, богословських творів, зокрема «Про достоїнство людини, розкрите й затверджене християнською релігією» (1832), «Листи до протоієрея Ф. О. Голубинського» (опубл. 1887) та ін. На всіх теренах служіння уславився широкою доброчинністю, допомагаючи духовним навчальним закладам, установам, різним товариствам. Вів аскетичний спосіб життя. Похований 4 лютого.

У церкві праворуч від входу, біля південної стіни встановлено надгробок владиці Філофею. Розміри надгробка: вис. – 3,35 м, шир. постаменту – 0,87 м, шир. хреста – 1,33 м, винос від стіни – 0,12 м.

Пам’ятник – чотирипроменевий дерев’яний різьблений хрест з іконами, закріпленими на площинах його променів, встановлений на дерев’яному постаменті. По периметру хрест оформлено профільованими гуртами та орнаментом тригранно-виїмчастого типу і витим джгутом. Між променями – різьблені сегменти стилізованого сяйва, аналогічне завершення над хрестом. Шість ікон кін. 20 ст. стилізовані під академічний іконопис кін. 19 – поч. 20 ст. Вгорі – «Св. преподобний Іов Почаївський», праворуч – «Св. преподобний Серафим Саровський», ліворуч – «Св. преподобний Сергій Радонезький», в центрі – «Богоматір Печерська» з пристоячими преподобними Антонієм і Феодосієм Печерськими, ангелами та херувимами, внизу – «Св. великомученик кн. Даниїл Московський», «Св. владика кн. Олександр Невський» [а хто замучив князя Данила? І де був єписокпом (владикою) князь Олександр?]. На постаменті біла мармурова плита з викарбуваним і позолоченим меморіальним написом та епітафією.

Література:

Иерархия всероссийской церкви от начала христианства в России и до настоящего времени. – М., 1892; Памяти в Бозе почившего высокопреосвященнейшего Филофея, митрополита Киевского (29 января 1881). – К., 1882; Христианство: Энцикл. словарь. – М., 1995. – Т. 3.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1363.