Подільський могильник 11 – 13 ст.
Михайло Сагайдак
433.4. Подільський могильник, 1-а пол. – серед. 11 ст., 2-а пол. 12–13 ст. (археол.).
На території, обмеженій вулицями Хорива, Волоською, Спаською та Набережно-Хрещатицькою. У давнину означена місцевість мала підвищення, по ній протікав неширокий потік, що впадав у Дніпро. Відкрив і дослідив М. Сагайдак 1983–84.
Виявлено дві групи поховань. До першої групи належать поховання, які розкопані на лівому березі давнього струмка (рештки його русла зафіксовано під час розкопок на вулицях Хорива, 38–40 та Почайнинській, 11).
Поховання досліджені на глибині 5,0–6,0 м від сучасної денної поверхні.
Могильні ями завглибшки до 1,0 м, розмірами 1,9–2,1 м 0,44–0,6 м орієнтовані по осі схід–захід, окремі могили мають значне відхилення на південь. Небіжчики поховані у дерев’яних домовинах, що виготовлені з колотих і частково оброблених дубових або соснових дощок завтовшки 3,0–4,0 см (іноді 6,0–7,0 см), завширшки 30,0–55,0 см.
За конструктивними особливостями домовини поділяються на чотири типи. Перший тип – прямокутний ящик, який складали безпосередньо в могильній ямі без використання цвяхів.
Другий тип – такий самий ящик, але для закріплення торцевих дощок у нижній дошці вибрано поперечний паз.
Третій тип – ящик має трапецієподібну форму, пази для встановлення торцевих дощок вибрано і в нижній, і в бокових дошках. В окремих випадках дошки скріплені залізними цвяхами або дерев’яними гвіздками-тиблями. Під домовину ставили підставку з бруска або кругляка з пазом, вийнятим на ширину нижньої дошки. Інколи на зовнішньому боці домовини біля голови небіжчика вирізано невелике зображення Голгофи з хрестом.
Четвертий тип домовин з високими боковинами нагадує саркофаг. Виготовлено з тонких дубових, ретельно оброблених дощок, скріплених дерев’яними тиблями. Зовні домовини декоровані легким різьбленням. Орнаментальні мотиви (розетка з вписаним хрестом, коло, хрест) аналогічні тим, що трапляються на кам’яних саркофагах у Франції та Німеччині кін. 1-го тис. н. е.
Віко домовини напівсферичне, виготовлено з верби. Окрему групу знахідок інтерпретують як залишки від огорожі могильних ям. Це обаполи завдовжки 1,5–1,6 м, по краях яких ззовні прорізані поперечні неширокі (до 2,0 см) пази та невеличкі кілочки з квадратними отворами у верхній частині. На пазах обаполів та поверхні кілочків відмічено сліди мотузки. Поховальний інвентар: скляне намисто, дерев’яні гребені, підвіски зі срібного дроту, березові гілки, складені віником, мох, пучечки різних трав. Виявлено також кістки свійської тварини (собаки).
Датуються поховання першої групи 1-ю пол. – серед. 11 ст. Поховання другої групи досліджені на правому березі давнього струмка на глибині 1,0 м. Розміри могильних ям (бл. 2,0 м 0,5–0,6 м) та їх орієнтація (схід–захід) тотожні похованням першої групи. Більшість поховань здійснено у дерев’яних домовинах. Конструкція їх не встановлена через погану збереженість дерева. Серед знахідок найцікавіша бронзова чаша, на якій вигравірувані алегоричні зображення християнських чеснот та пороків. Датується 2-ю пол. 12–13 ст. Територія могильника перебуває під сучасною житловою забудовою.
Матеріали досліджень зберігаються в Музеї історії міста Києва та в Інституті археології НАН України.
Література:
Сагайдак М. А. Давньокиївський Поділ. – К., 1991.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 910.