Піскова вул.

Вулиця Піскова сполучає вул. Солодову з вул. Ніжинською. До 1871 року, як і Солодова, називалася Лоншанівкою. Пісковою її найменували на честь мешканців Личакова, які спеціалізувалися на видобуванні піску та розвозили його на продаж містом. Поряд зі забудовою віденського класицизму тут є два п’ятиповерхові багатоквартирні будинки (№ 9 і № 29), споруджені в 1970-х.

У житловому будинку № 1 від 1950-х років був ремонт взуття.

Під № 11 за польських часів було підприємство з видобування та постачання піску Северини Квятковської й Леона Подгородецького, а також редакція газети “Гігієна тіла і спорт”, зараз це житловий будинок.

Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм.

Вулиця Харківська з’єднує вул.Піскову з вул.Личаківською. Називається так від 1945-го; в ХІХ століття носила назву Бічної Личаківської; з 1908-го – Генінґа, на честь польського поручника, захисника Львова від шведських військ 1704 року. Середня частина вулиці має забудову в оригінальному стилі конструктивізму 1930-х років. № № 25, 27 і 29 збудували на початку ХХІ століття.

Під № 2 до 1990-х містився цех м’ясних напівфабрикатів.

У будинку № 10 за польських часів була купівля збіжжя та харчових продуктів Ляндеса, зараз тут житловий будинок.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 13 квітня, 2007 року, № 63 (1114)

Вул.Піскову з вул.Ніжинською сполучає вулиця Крип’якевича, яку названо так 1991 року на честь видатного львівського українського історика Івана Крип’якевича (1886-1967). З 1937 року вулиця мала назву Піскова Бічна, з 1936 року – Ґалля, а з 1950-го – Колгоспна. Забудова – у стилі конструктивізму 1930-х років. Наприкінці 1990-х значну частину південного боку вулиці забудували сучасними спорудами: багатоквартирним будинком, приватним будинком та офісною будівлею (№ 16-а, б, в).

Ілько Лемко

Джерело: “”, 6 квітня 2007 року, № 61 (1112)