Кляштор кармелітів (№ 20)
Розмір зображення: 600:800 піксел
Комплекс монастиря кармелітів босих 1634 – 1906 рр. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
Григорій Чайковський (1709 – 1757 рр.) з 1737 р. був ченцем кляштору кармелітів у Львові. Для цього кляштору він намалював такі образи: “Св.Войцех кармеліт”, “Св.Іоаким і Анна”, “Пророк Ілля”, “Св.Ян”; портрети: провінціала кляштору Ангелюса Постемського, пріора клящтору Войцеха Борщевського, свій автопортрет [Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 174].
Дата: 16.03.2007
У будівлі № 20 у 1950-1960-х роках був гуртожиток поліграфічного технікуму, нині це житловий будинок. На пагорбі навпроти вулиці Підвальної домінує церква Архістратига Михаїла з монастирем Студитів. 1947 року радянська влада виселила звідси до Польщі ченців-кармелітів і влаштувала в костелі склад харчових продуктів, а приблизно з середини 1980-х тут облаштували реставраційну майстерню.
Тоді ж із південної оборонної стіни монастиря зник великий кам’яний герб королівської родини Собєських, який тепер міститься в підвалах монастиря. Ще раніше (найімовірніше, після війни) знищили фігуру Матері Божої в мурі, який примикав безпосередньо до фасаду костелу з південного боку, а наприкінці 1970-х розібрали й сам мур. Після виїзду ченців у монастирських приміщеннях спершу розміщувався гуртожиток Львівського кінотехнікуму, а з середини 1960-х – гуртожиток поліграфічного технікуму.
У 1960-1970-х роках провели косметичну реставрацію костелу: помалювали вежі та частково замінили бляху на даху на черепицю. Наприкінці 1980-х тоді ще підпільна громада парафіян греко-католиків тривалий час збиралася на Літургії просто неба перед зачиненими дверима храму, й нарешті 25 березня 1991 року будівлю колишнього костелу Кармелітів босих і монастирські приміщення передали ченцям-студитам. Протягом наступних 15 років здійснювали реконструкцію монастиря: надбудували мансардові приміщення, замінили бляху на даху і на вежах, що надало храму червонувато-мідного кольору, такого ж, який був після добудови 1906 року південної вежі та реконструкції всього комплексу будівель. На середній вежі поставили хрест, якого не було за радянських часів.
1998-2004 рр. затинькували західну оборонну стіну монастиря, внаслідок чого зникла оригінальна цегляна кладка з бійницями. Упродовж 2003-2004 років майже всі старі дерева монастирського саду вирубали та проклали через нього асфальтовану дорогу. Тоді ж знищили старовинну кам’яну криницю з великим резервуаром. У монастирському саду з початку 1970-х і до 1982 року збиралася львівська молодіжна нон-конформістська тусовка “Святий Сад”, ідеологічною серцевиною якої була рок-група “Супер Вуйки”.
Ілько Лемко
Джерело: “”