2008 р. «Вкрали Караваджо!»

Марія Гудима

Дата: 02.08.2008

В Одесі викрадено найважливішу культурну цінність

Ця новина блискавично рознеслася по Одесі. Дзвонили одне одному на мобільні телефони мистецтвознавці, художники, журналісти. Вимовляли страшні два слова.

Реставрація стародавнього музейного будинку, яка посувається черепашачими кроками, протягом кількох років давала змогу заходити до приміщення музею надто багатьом стороннім людям практично будь-коли. Вміє Україна берегти свої архітектурні шедеври! Але це ще не все. Музейні експонати в нас теж мов неприкаяні – заходь, винось що хочеш. І не потрібно кивати на дирекцію музею. У директора, на жаль, за ніч гроші в кишенях не виростають. Їх дають або не дають чиновники, службовці в державних структурах.

Про те, що сигналізація в Одеському музеї західного і східного мистецтва застаріла і не відповідала потребам часу, знало багато людей. Принаймні авторові цих рядків давно відомо про її плачевний стан. Але розголошувати цей прикрий факт жоден журналіст Південної Пальміри не став – адже це означало дати пряму наводку злодіям. Знаючи, як наполегливо працівники музею прагнуть цю проблему вирішити, намагалися не допустити витоку інформації.

А злодії впоралися й без цього: о десятій ранку 31 липня, прийшовши на роботу, мистецтвознавець Людмила Сауленко із черговим охоронцем відкрила експозицію і, ввійшовши до зали, де висіла знаменита картина Караваджо «Узяття Христа під варту», заніміла. Замість нещодавно відреставрованого з допомогою мецената шедевра на стіні залишилася тільки рама. Важку раму виносити не ризикнули. Картину вирізували дуже грубо, буквально видерли.

– Якщо картина повернеться, як ми сподіваємося, доведеться її серйозно реставрувати, – говорить директор ОМЗСМ Віктор Никифоров.

– Її могли згорнути фарбою досередини або взагалі скласти. Швидше за все, це сталося вночі. Сигналізація в музеї працює, але не досить добре. Саме погана якість сигналізації й дала зловмисникам змогу зробити це. Ми постійно звертаємося до нашого керівництва з проханням виділити кошти для встановлення нової охоронної сигналізації, тим більше в такій ситуації, коли в музеї триває ремонт. Нещодавно встановили сигналізацію у фондосховищі й на першому поверсі, а от на другому не встигли. Знайдено досить багато слідів, і фахівці запевняють, що все буде добре, і картина повернеться.

Напередодні в музеї був вихідний. А коли пропажу виявили і в будинку почала працювати слідча група й кінологи, то на дверях повісили табличку «Санітарний день». Розгублені відвідувачі дивувалися: що за миття експонатів влаштували музейники?

Зникла найцінніша перлина музейної колекції, єдиний в Україні шедевр Мікеланджело Мерізі да Караваджо. Написана 1602 року картина є однією з авторських версій сцени в Гефсиманскому саду. Шляхетний скорботний образ Христа, стиснуті в молитві й передчутті прийдешніх страстей тонкі руки немов світяться на тлі густої чорноти обладунків стражників. Навіть дивно, як глибоко міг відчувати Караваджо – бретер, гульвіса та дуелянт. Жив би він сьогодні, викрадачам точно було б непереливки.

На прес-конференції, що відбулася того ж дня, перший заступник начальника ОГУ УМВС в Одеській області Володимир Босенко повідомив те, що й так знала більшість журналістів, а саме – картина застрахована не була. Усе правильно, у нас шедеври образотворчого мистецтва страхують на час вивезення за кордон для участі у виставках, а цього разу вона мирно висіла в залі рідного музею. Хто б виплачував страховку, якщо не було грошей навіть на пристойну сигналізацію? Того, що сталося, слід було очікувати.

– Попередньо встановлено шлях проникнення, – розповів правоохоронник. – На даний момент у музеї, прилеглих будівлях і музейному сховищі тривають реставраційні роботи. У зв’язку із цим у березні цього року картини італійських художників перенесли у так звану виставкову залу, розташовану в іншому крилі на другому поверсі. У вікні другого поверху злочинці вийняли штапики, витягли скло і, зрізавши полотно, пішли через теж таки вікно по дахах.

Теоретично жоден нормальний колекціонер ніколи цієї картини не купить, оскільки вона, як у нас кажуть, каталожна. Під час опитуванння працівників музею було встановлено можливих злочинців, готуємо їхні мальовані портрети. Зрозуміло, що є версії, але сьогодні, на початковому етапі, я більше коментувати не можу.

– Сигналізацію в музеї було встановлено ще в 1996 році. Вона складається лише з акустичних датчиків на склі вікон, які спрацьовують, якщо розбити скло, – заявив начальник управління державної служби охорони ГУМВС Олександр Івановський. – У даному випадку зловмисники не розбивали скла, і сигнал на пульт охорони про те, що в будинок хтось ппотрапив, не надходив.

Кабінет міністрів України затвердив вимоги до технічного забезпечення безпеки культурних раритетів, що зберігаються в музеях країни. Передбачаються декоративні решітки на вікнах, технічна охорона, але нічого цього в музеї немає. Ще 2 червня було надіслано лист начальникові управління культури і туризму Одеської облдержадміністрації Надії Бабич про те, зокрема, що сигналізація не відповідає вимогам, і з проханням ужити заходів. Однак посилаючись на брак грошей, музею відмовили. Тому й сталося те, що сталося.

Картину «Узяття Христа під варту, або Поцілунок Іуди» (134х172,5) Мікеланджело Мерізі да Караваджо створив для представника знатного римського сімейства Асдрубале Маттеї. Придбав її в Парижі російський посол у Франції А.Базилевський і в 1870 році підніс Великому князю Володимирові Олександровичу. Наприкінці ХIХ – початку ХХ сторіччя полотно передали Одеському художньому училищу, а в двадцяті роки – Галереї стародавнього живопису (нині Музей західного і східного мистецтва).

Про ринкову цінність картини навіть говорити некоректно. Проте фахівці називають суму майже в сто мільйонів доларів. Подейкують, ніби чотири роки тому тому одну з картин Караваджо (у світі їх залишилося всього сорок) було продано за п’ятдесят мільйонів. Наша – і більша, і відоміша. А Віктор Никифоров стверджує, що все-таки навіть орієнтовну вартість «Узяття Христа під варту» назвати неможливо, тому що нині Караваджо на аукціони практично не виставляють.

Зрозуміло, такий шедевр ще дасть про себе знати. Украдену в червні 2005 року з Художнього музею картину Айвазовського давно знайшли і повернули. Сподіватимемося, знайдуть і Караваджо. Залишається молитися тому ж таки Христу, аби біс не поплутав зловмисників заподіяти унікальній картині шкоду… Але, припустімо, повернуть картину музею, а що далі? Знову чиновники почнуть плодити папери про те, що немає грошей на сигналізацію, на завершення реставрації, яка й так триває вже бозна-скільки?

Тим часом містом поповзли чутки, ніби разом із Караваджо зникли ще чотири картини. Як не хочеться їм вірити!

Джерело: «Дзеркало тижня»