Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

Жони-мироносиці

Людмила Міляєва

Жони-мироносиці

Жони-мироносиці. Фрагмент. Джерело: Міляєва Л.С. Стінопис Потелича. – К.: Наукова думка, 1969 р., с. 162.

23. «Жони-мироносиці» [через втрату шару фарби встановити розміри клейма не Пощастило.]

Сюжети, розміщені під «Деісусом», разом з нижньою частиною «Деісуса» наприкінці XVIII ст. були замальовані вигадливим барочним орнаментом. Під ним виявились «Жони-мироносиці», «Іуда повертає тридцять срібняків» і «Самогубство Іуди». Їх вдалося відшукати пізно восени, коли стіни зрубу, що відсиріли, ніби проявили розписи з-під пізніших нашарувань фарби. Найкраще збереглися «Жони-мироносиці» – одне з найпоетичніших зображень «страсного» циклу. Сцена розміщена так, що більша частина відведеної їй площі зайнята блакитним тлом. Воно просто заповнює твір. На ньому добре вирізняються силуети постатей: ліві – темні, компактні, формально за густотою мас зв’язані з зображенням пекла в попередній сцені; праві – легкі, серпанкові, переважно білі. Біла труна, що стоїть праворуч, – відкрита, її глибина – чорна, біле, орнаментоване червоним, покривало лежить скраю. За труною ангел у білому одязі. Його крила мелодійно вигнуті в такт схиленій голові. У центрі в динамічному повороті зводиться Христос у широкому білому хітоні. Правою рукою він благословляє, у лівиці – чорний тонкий хрест. Постаті мироносиць майже не вціліли: видно темно-червонпй мафорій богоматері, частково голова; сліди зеленої фарби – очевидно, залишки костюма другої жінки. Третю постать роздивитися неможливо. Незважаючи на великі втрати, слід відзначити, що сцені притаманна вишуканість і невластива майстрові «страсного» циклу витонченість зображувальної мови. Клеймо, напевне, змагалося з сусіднім сюжетом, що привертав увагу глядача особливою звучністю фарб.