Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

1966 р. Історія українського мистецтва

Скіфи, яких сармати відтіснили в Крим, перейшли там до нових, осілих умов життя. Основним заняттям у них стало землеробство, а в містах – ремесло. Певного значення набула торгівля, переважно обмінна, при незначному розвитку грошового обігу. Торгівля велась як між самими племенами, так і з греками – їхніми сусідами по морському узбережжю.

У Криму скіфи створили свою державу рабовласницького типу, яка проіснувала з III – II століття до н. е. по III століття н. е. Основна маса скіфів жила в городищах, розташованих здебільшого на берегах річок Салгиру і Альми, в центральній та західній частинах півострова. Столиця цієї держави – Неаполь Скіфський (на підвищеній околиці теперішнього Сімферополя) – це добре обладнаний міський ансамбль, захищений глибокими урвищами й могутніми оборонними мурами.

У місті були великі громадські споруди, розкішні будинки скіфської знаті. Найвизначнішою пам’яткою архітектури Неаполя Скіфського є мавзолей скіфських царів, відкритий під час розкопок у 1946 році [П.Н.Шульц. Мавзолей Неаполя Скифского. М., 1953]. Збудовано його при вході до міста, на захід від центральних воріт. Це було прямокутне в плані приміщення розміром 8,65: 8,10 м, щільно прибудоване до зовнішнього боку міської стіни і викладене з білих вапнякових брил на глині – заввишки до 3 м, а вище – із сирцевої цегли. В будівництві стін застосовано і грецькі способи кладки і місцеві, зокрема кладку з пандативів – наріжних кам’яних блоків. Мавзолей добре виділявся на фоні циклопічної оборонної стіни. Відчувається, що будівельники прагнули до високої художньої виразності.

Серед 72 поховань вищої знаті, розміщених у мавзолеї ярусами, привертають особливу увагу кам’яна гробниця, можливо, скіфського царя Скілура та поховання в дерев’яному саркофазі, очевидно, скіфської цариці. Кам’яна гробниця датується другою половиною II століття до н. е. Вона має вигляд скрині з вапнякових плит, вміщеної в неглибоку прямокутну вирубку в скелі. Інвентар цієї гробниці дуже багатий. Тут знайдено близько 800 золотих прикрас царського одягу: нашивні бляшки у вигляді зірок, стилізованих хвиль, бутонів, бджіл чи мух, щитів тощо. Були й бляшки, виконані у вигляді рельєфних лев’ячих голівок з підвісками в пащі. Багато бляшок трикутної та овальної форми оздоблено лінійною, крапковою та пунктирною орнаментацією. Частина прикрас, і зокрема золоті медальйони із зображеннями юного Аполлона, виконані грецькими майстрами, а частина – скіфськими.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 45 – 46.