Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Міська садиба (№ 9 – 11)

Тетяна Скибицька

Міська садиба, кін. 17 – 18 ст. (архіт.). Вул. Воскресенська, 9 – 11. (Пров. Терезова, 2).

Одна із найстаріших садиб міста, на розі Воскресенської вулиці та Монастирського (Терезова) провулка, веде свою історію з кін. 17 ст. За свідченнями істориків 19 ст., Ф.Гумілевського та І. Левитського, в дворі садиби, «трохи навскіс вулиці, яка називається Монастирська», знаходився будинок війта, де в грудні – січні 1708 та в період війни зі Швецією жив Петро І.

«Час цей він прожив, за місцевими переказами, в найкращому в той час будинку, – пише І.Левитський у 1908, – фундамент та підвали якого збереглися до цих пір, а верхній поверх надбудований пізніше. Підвали аркоподібної забудови, такої ж забудови і нижній поверх, стелі зі склепіннями, стіни – незвично великої товщини. За легендою тут в давнину було колись казначейство…».

У кін. 18 ст. одноповерхові цегляні будівлі садиби згоріли; на їх підвалах в сер. – 2-й пол. 19 ст. були відбудовані нові.

Ототожнення одного з них з описаним в літературі будинком війта залишається до цього часу спірним питанням. На рубежі 19 – 20 ст. в садибі розмістились готельні номери з рестораном, а в сусідньому будинку по Монастирському провулку – кінотеатр «Цейлон».

Пізніше будівлі використовувались як гуртожиток педінституту.

Садиба включає декілька будівель, дві з яких, маючи між собою проїзд у двір, виходять на лінію забудови вулиці. Двоповерхові, цегляні, тиньковані, вони мають рамена, що відходять у двір (праве рамено – з дерев’яною галереєю). Перекриття пласкі, в підвалах – склепінчасті. Розпланування коридорного типу (суттєво змінене). У лівій будівлі з двору в різні часи зроблені добудови. Крайній дворовий об’єм, що прилягає до правого будинку, має архаїчну структуру плану типу «хата на дві половини» з масивними капітальними стінами, що свідчить про давність забудови. Фасади лицьових будинків відрізняються за композицією та оформленням. Лівий наріжний об’єм зберіг більш ранній, близький до класицизму вигляд з мінімумом деталей. Фасад другого будинку перебудований у кін. 19 ст. – поч. 20 ст. У його декорі використані модельовані в цеглі деталі – арки-сандрики із зубцями в першому поверсі, аркатура над вікнами другого поверху і т.п. Ворота дворового проїзду втрачені.

В інтер’єрі частково збереглись дерев’яні фільончасті двері та дерев’яні сходи з різбленими балясинами.

На момент обстеження – торгові заклади.

[Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины : путеводитель / А. И. Дейнека. – Х., 1989. – С. 42; Филарет (Гумилевский). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отд. ІІІ. – М., 1852. – С. 283; Левитский И. Историческое прошлое г. Сум, Харьковской губернии // Труды XIII археологического съезда в Екатеринославе. Т. 2. – М., 1908. – С. 106 – 107; Архів «Укрпроектреставрація». Шкляр В. С. Инвентаризация памятников архитектуры г. Сумы (паспорт на пам’ятку архітектури). / В. С. Шкляр, Н. И. Муратов, В. С. Кучеренко. – К., 1987 (рукопис); Трегубов В. Де зупинявся Петро І ? / В. Трегубов, А. Караєв // Суми і сумчани. – 1990. – 28 липня.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. }111.