Дім народного здоров’я
Наталія Вакула
Розмір зображення: 800:561 піксел
Дім народного здоров’я, 1932-33, в якому працював Микуланинець С.М. (іст.). Вул. В. Боженка, 2. Нині приміщення будівлі орендують різні приватні та державні установи, праву наріжну його частину займає Ужгородська дитяча поліклініка.
На червоній лінії вулиці, чотириповерховий, цегляний, тинькований з підвалом. Планування коридорне з одно- і двобічним розташуванням приміщень. Споруджений у стилі функціоналізму, вирізняється симетричною композицією. Акцент в архітектурне вирішення вносять широкі балкони у наріжній частині будови, три нижні з яких засклені. Мансардна багатоскатна стріха з високими димарями, крита брунатним металопластиком. Будинок належить до типових зразків рядової забудови історичної частини Малого Галаго 1930-х рр. Дім народного здоров’я споруджено за проектом архіт. Бедріха Адамека.
Офіційне відкриття відбулося у 1933. Будівлю символічно поділили на державну і волонтерську частини. У Домі народного здоров’я надавали безкоштовну медичну допомогу. У структурі закладу було створено ряд підрозділів: епідеміологічний, баклабораторія з відповідним обладнанням, три амбулаторії боротьби з туберкульозом, венеричними і дитячими хворобами, добровільна частина (лікарі, патронажні сестри, соціальні працівники), які вели санітарно-освітню роботу серед населення.
Першим директором Дому народного здоров’я був Микуланинець Степан Миколайович (23.03.1903, с.Лінці, нині Ужгородський р-н – 1978, м.Ужгород). Народився у сім’ї греко-католицького священика. 1910-21 – закінчив народну школу й Ужгородську гімназію, 1921-26 –40 медичний ф-т Празького університету. 1927 пройшов інтернатуру в Першій клініці у Празі, здобув спеціалізацію «Внутрішні хвороби». 1930-33 працював у страховій касі приватних службовців у Празі. Пройшов стажування у м.Брно і м.Варшава.
1934 міністерством охорони здоров’я Чехословаччини переведений в Ужгород для відкриття Дому народного здоров’я. 1 березня 1939 призначений керівником лікарні, яку евакуювали з Мукачева до Замку Берегвар у с.Чинадієво. Після окупації Карпатської України лікар-ординатор окружної лікарні м.Севлюш (тепер Виноградів). 14 березня 1946 призначений директором державної окружної лікарні в м.Севлюш і завідувачем терапевтичного відділення. 9 лют. 1947 обраний депутатом до Верховної Ради УРСР, а в липні того ж року переведений в Ужгород на посаду завідувача обласним відділом охорони здоров’я, який очолював до 1958. 1955 захистив кандидатську дисертацію.
1958-63 працює обласним терапевтом, а з 1963 – доцентом кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я медичного факультету Ужгородського державного університету. З кін. 1960-х рр. очолював обласні курси кваліфікації лікарів. Серед його праць заслуговують на увагу «Здравоохраненіе и соціально-санитарныя отношенія на Подкарпатской Руси» (зб. «Подкарпатская Русь», Ужгород, 1936); «Із історії охорони здоров’я в Закарпатті» (Київ, 1957); «Розвиток терапевтичної допомоги в Закарпатській області (після возз’єднання з Українською РСР)» (Львів, 1964) та ін. Нагороджений орденом «Знак Пошани», значком «Відмінник охорони здоров’я», медаллю «За доблестный труд». Помер в м.Ужгород, похований на кладовищі Кальварія.
Джерела і література
Вакула Н. Лікар, що віддав себе людям. До 105-ї річниці з дня народження Степана Микуланинця // Ужгород. – 2008. – 29 березня. – С.10; Микуланинець Степан Миколайович (1903-1978): біобібліографічний покажчик / Авт.-уклад. Н. Вакула. – Ужгород, 2012. – 38 с.; Архів Закарпатського обласного управління охорони здоров’я. Особова справа С. Микуланинця; Літераті Тетяна. Режим доступу: prozahid.com/content-44648. html.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 39 – 40.