Дирекція пошти
Михайло Сирохман, Юрій Туряниця
Будинок дирекції Ужгородської королівської пошти, 1910 (архіт.). Вул. Жупанатська, 18 (нині тут Ужгородський МРЕМ). На червоних лініях забудови вулиць.
На наріжній ділянці ділянці вулиці зі значним ухилом рельєфу. Первісно у будинку діяла центральна міська пошта і другий переговорний пункт (перший – у 1904 відкрили на залізничному вокзалі, де було відділення №1 Мадярської королівської пошти).
Будівля слугувала переговорним пунктом до 1945, коли радянська влада передала його Ужгородському енергокомбінату. Будинок оформлений у стилі модерн, триповерховий з підвалом (заг. пл. 537 кв. м), цегляний, складної конфігурації, фундаменти бутобетонні, планування коридорного типу з одно- і двобічним розташуванням приміщень, дах двоскатний мансардний, покритий бляхою.
Споруду еклектичного стилю з виразним сецесійним ацентом вдало вписано до вузького трикутника між двома вулицями, одна з яких з правого боку спускається з пагорба пл. Жупанатської, з лівого (вул. Фединця), по якій у 1930-х протікав Малий Уж, східний фасад виходив на набережну. Через значний перепад висоти, західний бік будинку має три поверхи, а східний чотири. Головним архітектурним акцентом споруди є зрізане наріжжя, з прямокутними в плані балкони, що ділять на два яруси декоративну площину – геометричний мотив подібний до тригліфів над нижнім балконом і збагачена згинами ліній та флореальним мотивом композиція над верхнім балконом. Кути другого і третього поверхів об’єднано однаковим рустом.
Два невеликі ризаліти на широких фасадах і один на вузькому пронизують усі поверхи і вище лінії даху завершуються закругленими трикутними фронтонами мансардних приміщень. Фронтони прорізано вікнами з трикутним обрамленням. Вузький фасад акцентовано обабіч фронтону невеликими декоративними пілонами. На західному боці збереглися оригінальні дерев’яні двері, декоровані накладним архітектурним мотивом. Споруда – типовий приклад архітектурної забудови невеликих міст Австро-Угорщини зламу 19-го і 20-го ст.
Джерела і література
Архів Архітектурно-планувального бюро Ужгорода. – Інв. спр. 4100. – №47. – Арк.125; Сова П. Прошлое Ужгорода. – Ужгород, 1937; Кобаль Й. Ужгород відомий і невідомий. – Львів, 2003; Літераті Т. Від телефону до мобільника // Ужгород. – 2011. – С.14.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Закарпатська область. – К.: 2017 р., с. 71 – 72.