Прибутковий будинок С. Барака (№ 1)

Сергій Єсюнін

Прибуткові будинки С.Барака (ліворуч) та А.Зільбермана (праворуч), фото 1970-х рр.

Прибутковий будинок С. Барака, кін. ХІХ ст. Вул. Проскурівська, 1. На розі з вул. Соборною.

Триповерховий, цегляний, тинькований, у плані Г-подібний, зі зрізаним наріжжям та двома головними фасадами. Первісно був двоповерховим (третій поверх добудували на початку 1970-х рр.) та витриманим у неоренесансних формах. Після декількох перебудов та реконструкцій (у 1970-х та на початку 2000-х рр.), демонтовані балкони другого поверху, декор фасадів значно спрощений – збережено лише рустовку першого поверху та розчленування пілястрами міжвіконної площини другого та третього поверху. В об’ємній композиції будинку домінує зрізане наріжжя.

Будинок відіграє помітну роль у формуванні початку центральної вулиці міста.

Спорудив будинок наприкінці ХІХ ст. проскурівський міщанин Соломон Барак на кошти, виручені від продажу… газованої води. Ще на початку 1880-х рр. С. Барак одним із перших у місті організував виробництво штучних мінеральних газованих вод, або, як тоді говорили, «шипучок». У цеху, що нагадував звичайний сарай, підготовленою водою наповняли циліндри з червоної міді, що містилися в дерев’яних баддях із льодом. Після охолодження воду газували й розливали в спеціальні щільно закорковані пляшки, які потім відправляли на продаж. Попит на «шипучку» був великий, що давало великі прибутки підприємцю. Незабаром він будує власний двоповерховий будинок на розі вулиць Олександрівської (нині Проскурівська) і Соборної. На першому поверсі відкриває магазин газованих напоїв. Крім того, у магазині можна було купити різноманітні булочки, пиріжки, бублики, а також печиво й тістечка відомого в місті кондитера Франсуа. На другому поверсі п’ять кімнат займала родина самого хазяїна, а інші кімнати здавалися квартиронаймачам.

На першому поверсі знаходилась також одна із найкращих у місті крамниць готового плаття Л. Розенбаума.

У радянські часи ХХ ст. будинок використовувався різноманітними установами та торгівельно-сервісними закладами (хлібо-булочний магазин, поштове відділення та ін.).

Нині у будинку розміщені міський департамент житлово-комунального господарства та ряд комерційних закладів.

Джерела та література:

1. Єсюнін С. Вулиця старовинних будівель //Місто. – 2005. – 13 жовтня.

2. Воспоминания М. Гойхман // Хмельницький обласний краєзнавчий музей. – В. 82.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. . – Хмельницький: 2019 р., с. 131 – 132.