Особняк Х. Маранца (№ 46)

Сергій Єсюнін

Особняк Х.Маранця, фото 2012 р.

Особняк купця Хаїма Маранца, 1880-ті рр., 1949-1952 рр. Вул. Проскурівська, 46.

Двоповерховий, цегляний, тинькований. Витриманий у класичному стилі. На головному фасаді домінує портик з чотирма колонами іонічного ордеру, який увінчаний масивним трикутним фронтоном із напівциркульним слуховим вікном по центру. Середні колони портика утримують балкон, оздоблений балюстрадою.

Деталі декору підкреслено пофарбуванням. У ХХ ст. будинок кілька разів перебудовувався, поки не набув свого остаточного вигляду.

Побудований у 1880-х рр., належав купцю 1-ї гільдії Хаїму Маранцу – одному із найбагатших мешканців Проскурова кінця ХІХ – початку ХХ ст. Він вів гуртову торгівлю борошном, цукром і лісом, утримував найбільший в місті нафто-гасовий склад, здавав в оренду численну нерухомість, володів 12 крамницями, що торгували різними товарами. Отже, не дивно, що купець мав одну з найкращих садиб у місті із двоповерховим особняком в оточенні чудового саду. Купець Х. Маранц був відомим серед іудейської громади Проскурова як меценат та набожна людина. На ділянці поруч з особняком, яка теж належала йому, наприкінці ХІХ ст. на власний кошт купець заснував богадільню для євреїв та збудував невелику синагогу. Помер Х. Маранц 1912 р., за заповітом богадільня перейшла у власність міста, а особняк – синам Шльомі та Менаше, які на той час були успішними купцями та мешкали в Одесі.

З перших днів радянської влади (кінець 1920 р.) будинок Х. Маранца опинився в розпорядженні штабу окремої кавалерійської бригади Г. Котовського, пізніше тут знаходились різні радянські державні та військові установи. З початку 1930-х рр. до 1938 р. у будівлі перебував окружний відділ НКВС, у 1939-1941 рр. – особливий відділ НКВС 5-ї армійської кавалерійської групи. В роки сталінських репресій у прилеглих до цього будинку підвальних приміщеннях за фальсифікованими звинуваченнями були знищені тисячі безневинних людей. Останки жертв було виявлено у 1966 р. під час будівництва Центрального універмагу.

Після Другої світової війни особняк вирішили передати у розпорядження Палацу піонерів. У 1949-1952 рр. за проектом архітектора Г. Чекірди була проведена реконструкція будівлі – споруджена колонада головного входу, переплановані внутрішні приміщення, влаштована глядацька зала на 300 місць, фасад прикрашений скульптурами дітей-піонерів.

У 1989 р. Палац піонерів переїхав у нове приміщення, що було споруджено на вул. Прибузькій (нині – Палац творчості дітей і юнацтва), а в будинку №46 розмістився обласний театр ляльок, який був заснований у 1970 р.

На сьогодні будівля академічного обласного театру ляльок є однією з найкращих старовинних споруд міста, що виконана у класичному стилі та репрезентує архітектурну забудову Проскурова кінця ХІХ – середини ХХ ст.

Джерела та література:

1. Держархів Хмельницької обл., ф.113, оп.34, спр.83.

2. Держархів Хмельницької обл., ф.р.17, оп.32, спр.459.

3. Місто Хмельницький. Путівник. – Вінниця, 1963. – С. 81.

4. Прагнули замести сліди (з архівів УСБУ у Хмельницькій області) // Великий терор на Хмельниччині. Історико-краєзнавчий збірник. Видання 2-е, доповнене і виправлене. – Хмельницький, 2004. – С. 103-129.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. . – Хмельницький: 2019 р., с. 114 – 115.