Українська громада Тасманії

Леонід Лагеревський

Дещо про Тасманію і поселенців-українців на цьому острові Европейська історія твердить, що в 1642 році ГОЛЛАНДСЬКИЙ навігатор Абел Янсон Тасман відкрив цей острів, який і бу ло названо його іменем. Але теперішні дослідники твердять, що цей острів був відкритий далеко раніше, в 1516-1522 роках португальською фльотою з трьох суден під командою Крістава Мендонса, і якщо їм удасться довести це твердження, то, можливо, доведеться переписувати історію наново. Тасманія — чудовий острів, гористий, обдарований зеленим лісом, має багато озер, великих і малих річок, в яких є багато різної риби. Довкола цього острова розташовано дуже багато вигідних купалень, які в літній час у січні-лютому-березні заповняються туристами з різних країн світу. Треба зазначити, що корінне населення Тасманії дуже гостинне. Тасманські готелі, мотелі й ресторани побудовані й устатковані на високому рівні, мають фахову й гостинну обслугу. Простір Тасманії — 68.300 квадратових кілометри з неповним півмільйонним населенням. Найвища гора Тасманії Веллінгтон та багато менших гір зимовою порою покриті снігом, і саме тоді приїжджають туристи, щоб поковзатись та мати приємність подивитись з гори на місто Гобарт з чудовим його краєвидом та річкою Дервент.

Тасманія дуже багата на яровину, різну городину — багато яблук, малини, а також мед і вино та найкраще пиво на усю Австралію. Куди не глянь, скрізь на цій родючій землі багато скотини, овець, свиней та модерних курячих ферм. Тасманія багата на залізні мінерали та славиться найкращою електростанцією на усю Австралію. Отже на цьому багатому острові поселилась невелика кількість українців, які найбільше скупчились у місті Гобарті та його околицях. На сьогодні тут проживає 45 родин поселенців українського роду, 30 чоловіків, 43 жінки, а їхніх уже тут народжених одружених дітей — чоловіків і жінок — 78 осіб із 80 нашими внуками. Разом маємо усіх 231 особу. Склад Управ Української Громади від 1966 по 1998 р. Голови Громад: 1. Григорій Коляка (1966-70, 1975-78 — 9 років), 2. Григорій Комишан (1971-74, 1979-81, 1983-85 — 10 років), 3. Леонід Лагеревський (1982, 1985-89 — 5 років), 4. Олександер Нікитенко (1990-98 — 9 років). Заступники Голів Громад: 1. Митод Ладанівський (1966-70 — 5 років), 2. Василь Гарасимишин (1971-74 — 4 роки), 3. Іван Прус (1975-78 — 4 роки), 4. Мирон Мигаль (1979-81 — 3 роки), 5. Василь Галущак (1982-89 — 8 років), 6. Йосип Дідоха (1990-98 — 9 років). Секретарі Громад: 1. Василь Гарасимишин (1966-67, 1979-88 — 14 років), 2. Микола Глухан (1971-74 — 4 роки), 3. Мирон Мигаль (1975-78, 1989, 1991- 98 —13 років), 4. Леонід Лагеревський (1990 — 1 рік). Скарбники Громад: 1. Олекса Мигович (1966-67 — 2 роки), 2. Іван Прус (1968-70, 1982-91 — 13 років), 3. Стефан Чиж (1971-78 — 8 років), 4. Йосип Дурич (1979-81 — 3 роки), 5. Славко Брах (1992-97 — 6 років), 6. Петро Ладанівський (1998 — 1 рік).

Члени Управ Громад: 1. Григорій Комишан (1966-70 — 5 років), 2. Стефан Чиж (1966-70, 1979-89 — 15 років), 3. Митод Ладанівський (1966-70, 1983-90, 98 — 14 років), 4. Іван Прус (1971-74, 1979-81 — 7 років), 5. Стефан Вихованок (1971-82 — 12 років), 6. Семен Горбушко (1971-74 — 4 роки), 7. Юрко Партика (1975-78,1992-93 — 6 років), 8. Иосиф Дурич (1975-78 — 4 роки), 9. Стах Бакун (1982-93 — 12 років), 10. Степан Лопатнюк 1983-90 — 8 років), 11. Ілько Шуптар (1988-90 — 3 роки), 12. Василь Галущак (1990-91 — 2 роки), 13. Олександер Гергель (1992-98 — 7 років), 14. Славко Брах (1991, 1998 — 2 роки), 16. Петро Ладанівський (1991-97 — 7 років), 16. Леонід Лагеревський (1991-92 — 2 роки). Голови Контр. Комісії Громади: 1. Леонід Лагеревський (1966-74, 1979- 81, 1983-85, 1993-94 — 17 років), 2. Семен Горбушко (1975-78 — 4 роки), 3. Григорій Комишан (1982 — 1 рік), 4.Йосип Дурич (1986-92 — 7 років) 5. Іван Прус (1995-98 — 4 роки).

Управа УГ Тасманії в 1993 році. Зліва сидять: І. Прус, Л. Лагеревський, Г. Комишан, О. Нікитенко (голова), М. Мигаль (секретар), С Брах. Стоять: В. Чиж, С. Бакун, Й. Дурич, Ю. Партика, Дідоха Йосип, М. Ладанівський та О. Гергель. Члени Управи УГ Тасманії та деякі члени. Зліва: Миколаітіс, Гара- симишина, Чиж, О. Мигаль, Лагаревська, Лук’яненко, Коротка. Стоять: Ю. Партика, О. Гергел, Г. Комишан, М. Мигаль, Й. Дурич, П. Ладанівський, Кравець, І. Прус. Ззаду: Петро Ладанівський, Нікитенко, Лагеревський. 19.3.1986. За столом сидять (зліва) Й. Дурич, М. Ладанівський, отець- гість, Блаж. М. Любачівський, Владика І. Прашко, голова УГ Леонід Лагеревський (читає поздоровлення). 1987 рік. Після Академії — члени УГТасманії. Сидять (зліва): Голова Л. Лагеревський та 6. Голова Г. Комишан. Члени Контр. Комісії Громади: 1. Дмитро Липка (1966-87 — 22 роки), 2. Стах Бакун (1966-78 — 13 років), 3. Іван Дідоха (1979-90 — 12 років), 4 Йосип Дідоха (1988-89 — 2 роки), 5. Стефан Чиж (1990-95 — 6 років), 6. Петро Ладанівський (1990 — 1 рік), 7. Іван Прус (1992-94 — 3 роки), 8. Олекса Мигович (1995-97 — 3 роки), 9. Юрко Партика (1996-98 — 3 роки), 10. Петро Гарасимишин (1998 — 1 рік). Культ.-осв. реф. УГ: 1. Василь Гарасимишин (1966-72 — 7 років), 2. Григорій Комишан (1972-1978 — 7 років), 3. Леонід Лагеревський (1978-94 — 17 років). Почесні члени Укр. Громади: 1. Григорій Комишан, 2. Леонід Лагеревський. На Загальних Зборах у 1966 р. обрано нову Управу і Контр. Комісію, щоб з кращим успіхом виконувати намічений плян праці в перебудові нашої Домівки. На цих Зборах був вибраний також Будівельний комітет у складі: Іван Прус — Голова Б.К. та Григорій Комишан і Стах Бакун — члени. Під добрим проводом Управи Громади та фахівців Будівельного Комітету приступлено до головної перебудови старої Домівки і протягом двох років в 1968 році закінчили будову великої залі власними силами членів Громади, працею в суботи й неділі, бо в той же час кожен працював для утримання своєї родини. Перебудова Домівки дала можливість улаштовувати імпрези — День Державносте Свято Тараса Шевченка, Свято Героїв та кожного місяця відбувати забави для придбання фінансів, щоб закінчити перебудову, зокрема замінити маленьку кухню та туалети. Жертводавці-трудівники на викінчення будови (померлі позначені хрестиком) 1. Іван Прус, 2. Григорій Комишан, 3. Стах Бакун, 4. Семен Горбушко, 5. Дмитро Липка, 6. Олекса Мигович, 7. Степан Вихованок, 8. Григорій Коляка, 9.Ілько Язущак, 10. Петро Козак, 11. Василь Галущак, 12. Леонід Лагеревський, 13. Митод Ладанівський, 14. Василь Гарасимишин, 15. Стефан Лопатнюк, 16. Стефан Чиж, 17. Михайло Мигаль, 18. Йосип Дурич, 19. Іван Дідоха, 20 Юрко Партика, 21. Глухан, 22. Теодор Стецько, 23. Андрій Плішка, 24. Цван Кобильник, 25. Іван Короткий, 26. Олександер Лук’яненко.

Завдяки наполегливій праці, добрій організації та жертовности усіх фінансових членів Громади в 1970 році розпочато будову сцени, кухні, канцелярії та двох туалетів, яка була закінчена протягом одного року. Найбільше приклали труду в будові Домівки Григорій Комишан, Іван Прус, Стах Бакун та Семен Горбушко. По закінченні будови Домівки ми відчули твердий грунт під ногами та пляново розпочали працю організованого громадського життя. При Громаді ми мали Пласт, яким керувала Ірина Запотоцька (на жаль, Пласт припинив діяльність після виїзду пані Запотоцької до Мельборну), та Спортове Товариство «Дніпро». В склад Управи Спорт. Товариства входили: Леонід Лагеревський — голова, Леон Лагеревський (мол.) — заступник голови, Ліля Чиж — секретар, Іван Прус — керівник дружини, Митод Ладанівський і Стах Бакун — члени. На протязі 18 років Леонід Лагеревський зі своєю Управою та малою групою членів українців успішно виконував своє завдання, але через фінансові труднощі в 1981 році управа змушена була розв’язати Спортове Товариство.

Після зникнення цих двох клітин нашої репрезентації Громада виконувала обов’язки виключно громадського значення, обмежившись влаштовуванням національних імпрез, які підготовляли довголітні невтомні працівники Василь Гарасимович, Григорій Комишан та Леонід Лагеревський. Отже на протязі 34 років (1966-1998) кожного року ми влаштовували такі Імпрези: 1. День Державнсти 22 січня, 2. День Тараса Шевченка у березні, 3. День Героїв в річницю трагічної смерти Симона Петлюри та Євгена Коновальця у травні, а також річниці трагічної смерти Тараса Чупринки і Степана Бандери. Однак ми зробили одну помилку: після розв’язання Пласту та Спорт. Товариства ми не зуміли включити молодь (в більшості з високою і середньою освітою) у працю Громади. Все ж таки, невелика кількість літніх громадян, яка залишилась при житті, робить все можливе, щоб Громада не завмерла. І так на сьогоднішній день в Українській громаді маємо 17 членів старших родин та 5 фінансових членів молодих родин. Маємо членів чоловіків 24 особи та 17 членів жінок. І якщо додати 14 дітей та почесного члена Л. Лагеревського, то разом у Гобарті (разом з дітьми) маємо лише 55 українців. Радісно, що в Управі Громади є 6 молодих людей, а це всі професіонали. До знаменних подій слід віднести відзначення Свята Державности 22 січня 1986 року з участю міністра етнічних справ п. Клері та гостей з деяких департаментів стейтового уряду. Були гості із філії Громади в Ланцестоні.

Промову англійською мовою тоді виголосив п. Мирон Мигаль. На святі було багато молоді в національних одягах. Того ж року в одному з парків Гобарту була поставлена так звана «Стіна Етнічної Дружби», на яку всі національні групи Тасманії вмурували свої пропам’ятні плити. Українська плита з Тризубом та написом «Передано українцями, як символ дружби і доброї волі» під час Свята Державности прикрашувала сцену нашого Нар. Дому. Після цієї Академії Свята Державности і наших позитивних дій, на наші імпрези стало приходити далеко більше людей. І на кінець слід додати: наша маленька Українська Громада нагадує добру Українську Родину, бо у нас все робиться по згоді, панує релігійна дружба, любов і національна пошана один до одного.

Кардинальські відвідини Тасманії 19.3.1986 на летовищі в Гобарті о 3.20 год. по пол. група українців зустріла Дост. Гостя Блаж. Кардинала Мирослава Любачівського в супроводі Преосв. Владики Івана Прашка. Кардинала привітав Голова Укр. Катол. Братства Митод Ладанівський, а його внуки вручили квіти та привітали Гостей укр. мовою. Увечорі того ж дня в австрал. церкві на «Мунаг» була відправлена Архиєр. Сл. Божа, яка закінчилась многоліттям і молитвою «Боже, вислухай благання». Після Сл. Божої Владики поїхали до Укр. Гром. Дому, де їх зустріли старим укр. звичаєм «Хлібом і Сіллю» Голова УГ Леонід Лагеревський, заст. голови В. Галущак та секретар В. Гарасимишин, а Ганя Гарасимишин вручила квіти від українців. Відтак відбулося прийняття, на якому вітали Дост. Гостей Голова УГ від українців Тасманії Л. Лагеревський, від Укр. Катол Братсва — М. Ладанівський, від УАПЦ — секретар парафії Олександра Голосниченко, вручивши скромний подарунок. Після привітань присутні проспівали «Многії Літа» Блаж. Кардиналові І. Любачівському та Преосв. Сп. І. Прашкові. Знаменну промову виголосив Блаж. Кардинал І. Любачівський, за що був обдарований гучними оплесками. Гості перебували в гостинному домі п-ва Ладанівських.

Собор УАПЦ В жовтні 1986 відбувся в Мельборні Собор Укр. Автокеф. Правосл. Церкви, який очолив Блаж. Митрополит Василій, Первоієрарх УПЦ в Канаді та Австралії і Новій Зеляндії і в якому взяв участь Голова Парафії УАПЦ св. Володимира та Голова УГ Тасманії Леонід Лагеревський. Будучи обраним делегатом на Собор УАПЦ, він мав нагоду зустрітися з делегатами з усіх стейтів й обговорити наші спільні проблеми. Відбув розмову також з Петром Кардашем, від якого отримав відео та три фільми: один про Голод в Україні 1932-33 п. н. «Жнива Розпачу», другий «Україна — Край моїх Батьків» та третій «Княжа Доба (988-1300 — часи Християнства України). Усі три фільми, дуже цікаві, були висвітлені, дякуючи Юрикові Чижеві (головному менаджерові «Сінема» в Тасманії) 9.11.1986. Відзначення 1000-річчя Хрищення Руси-України Свято відбулося 18.9.1988 в Укр. Домі в Гобарті. Було коло 150 присутніх осіб. Прибули також гості з Мельборну. Крім багатого прийняття (поблагословив страви о. Петро Гай), коротку промову виголосили голова УГ Леонід Лагеревський та секретар УГ Василь Гарасимович, а з довшою змістовною промовою виступив редактор часопису «Церква і Життя» Юрій Венгльовський. Англійською мовою Наталія Моравська розповіла про значення для України цієї великої історичної події. Під проводом Сестри Анісії та двох інших Сестер дуже гарно співав хор дівчат-студенток з Мельборну (коло 40 осіб). Були й інші виступи з промовами, співи, деклямації, музика. Загальні Збори УГ в Гобарті в 1990 році Збори вибрали Управу УГ на 1990 р. в такому складі: Олександер Нікитенко (голова), Леонід Лагеревський (секретар), Іван Прус (скарбник), Мирон Мигаль (англ. секретар), Йосип Дідоха (заст. Голови), Стах Бакун, Стефан Чиж, Василь Галущак, Митод Ладанівський. Контр. Комісія: Йосип Дурич (голова), Іван Дідоха, Петро Ладанівський. На запрошення УГ співачка з Мельборну Люся Юрків виступила в Нар. Домі з концертом 11.3.1990. На протязі цього року Управа УГ влаштувала 4 Академії.

Склад Управи УГ в Гобарті на 1991 р. Загальні збори Укр. Громади вибрали Управу в такому складі: Ол. Нікитенко (голова), Мирон Мигаль (секретар), Іван Прус (скарбник), Йосип Дідоха, Петро Ладанівський, Стах Бакун, Славко Брах, Василь Галущак, Леонід Лагеревський. Контр. Комісія: Йосип Дурич (голова), Стефан Чиж, Іван Дідоха. На протязі 1991 року було влаштовано такі Академії: День Державности 22 січня, День нар. Т. Шевченка — 8 березня, пам’яті Є. Коновальця і С. Петлюри — 25 травня, в жовтні пам’яті Т. Чупринки та С. Бандери. Під час Академій працюють ті ж самі жінки, читають оповідання, виголошують вірші. Молоді члени управи стали працювати в користь Громади. Розбудовано «Барбек’ю» (роботу виконали О. Нікитенко, Й. Дурич та М. Мигаль). Управа УГ на 1992 рік: О. Нікитенко (голова), Мирон Мигаль (секретар, Славко Брах (скарбник), Петро Ладанівський, Леонід Лагеревський, Олександер Гергель, Юрко Партика, Стах Бакун. Контр. Коміся: Йосип Дурич (голова), Стефан Чиж, Іван Прус. В 1992 році відзначено ці ж самі імпрези, що і в 1991. Активну участь брали: Леонід Лагеревський, Йосип Дурич, Михайло Мигаль, Вален- тина Чиж, Ніна Лагеревська, Олександра Голосниченко та молоді школярі Антон Мигаль і Лілія Мигаль. Розбудовували домівку Йосип Дідоха, Мирон Мигаль, Олександер Нікитенко, Славко Брах та Петро Ладанівський. 1993-98 року Склад Управи та Контр. Комісії УГ майже не змінився. Також влаштовано ті ж самі традиційні імпрези. Під час Академій мали промови: Леонід Лагеревський, О. Нікитенко, М. Мигаль, О. Гергель, М. Мигаль. Оповідання читали: Ніна Лагеревська, Валентина Чиж, Олександра Голосниченко. Співали й читали вірші учні Антон і Лілія Мигаль. Ті ж самі активні і жертовні особи були і в Управі й Контр. Комісії Громади та влаштовували громадські імпрези в 1994-98, з тим, що День Незалежности України влаштовувано в серпні, а головами Контр. Комісії були Леонід Лагеревський та Іван Прус. В серпні під час Відзначення Дня Незалежности України реферат прочитав М. Мигаль, а Л. Лагеревський прочитав свої спогади. Склад Управи УГ в 1999 році: Нікитенко Олександер (голова), Мигаль Мирон (секретар), Ладанівський Петро (скарбник), Дідоха Йосип (заст. голови), Брах Славко, Гергель Олександер, Партика Юрко. Контр. Комісія: Прус Іван (голова), Гарасимишин Петро, Дурич Йосип. В березні влаштовано імпрезу в честь Т. Шевченка. Доповідь про Поета виголосив Леонід Лагеревський, а короткий життєпис англ. мовою прочитав Мирон Мигаль. Музичну в’язанку виконали Славко Брах (акордеон) та його син Йозеф (гітара та барабан). Ніна Лагеревська прочитала з Кобзаря «Наймичку», а вірш про Шевченка — Валя Чиж. Парафія УАПЦ Св. Володимира в Гобарті, Тасманії Перше поселення українців у Тасманії почалося в 1948 році.

В 1952 році завітав до Тасманії перший укр. православний священик прот. о. Григорій Фомічевський, який відправив Сл. Божу в Англіканській церкві на Спрінгфельді. В 1954 р. в половині січня відбулися заг. збори православних українців, на які завітав (вдруге) о. Гр. Фомічевський. Була заснована Укр. Автокефальна Православна Парафія св. Володимира, яка складалася з 30 родин. Вибрано управу в складі: Лук’яненко Олександер (голова Параф. Ради), Комишан Григорій (секретар), Горбушко Семен (скарбник), Черкаський Петро (староста), Короткий Іван (заст. старости). Ревізійна Комісія: Лагеревський Леонід (голова), Шевченко Віктор, Нікитенко Павло. Церковний хор: Голосниченко Марко (диригент), Шевченко Віктор (Заст. дир.), Ворона Іван, Нікитенко Павло, Голубнича Дора, Лагеревська Ніна, Коротка Анна. На другий день була Служба Божа, обід, потім провожали о. Григорія з участю хористів до Ланценстону, де була відправлена Сл. Божа, але було мало православних українців, а тому для дальшої праці вибрали відповідальних осіб в складі: Туневич Василь (голова), Туневич Віра (секретар), Піджарий Василь (церковний староста), пан Юрчик (відповідальний за хор). В половині травня 1956 відвідав втретє прот. о. Григорій Фомічевський, Сл. Божа відправилась в тій самій церкві на Спрінгфелді. 20.9.1956 відбулись Надзвичайні заг. збори св. Володимирської парафії, на яких вибрали Леоніда Лагеревського делегатом на Собор, який з благословення Митрополита Ніканора очолював о. Ананій Теодорович. Але в той же час постав розкол в Епархії і відбувся другий Собор під зверхністю Владики Сильвестра. Після повернення Л. Лагеревського з Собору, очоленого о. Теодоровичем, заг. збори парафії більшістю голосів погодились з Соборовими рішеннями. Але через розходження в парафії занепала праця і від половини 1956 до кінця 1959 не було духовної обслуги.

14.2.1960. Всередині Храму, Владика править Сл. Божу в Англ. церкві на Спрінгфелді.

6 листопада 1959 Тасманію відвідав Владика Сильвестр, а наступного дня була відправлена Сл. Божа в грецькій церкві (імовірно на 50 Warwick St, Hobart TAS 7000, Австралія) спільно з грецьким священиком.

14 лютого 1960 року Тасманію відвідали Владика Варлаам та о. Григорій Фомічевський. У м. Ланценстон їх зустрів Валентин Туневич з групою своїх вірних, а Сл. Божа була відправлена в Англ. Церкві в ст Леонардс. Після Сл. Божої В. Туневич повіз Вл. Варлаама та о. Фомічевського до Гобарту, де їх з групою вірних запросив на вечерю до своєї хати Л. Лагеревський. 15 лютого 1960 у дверях Англ. церкви зустріли Владику Варлаама Іван Ворона і Леонід Лагеревський. 9-літня донька Лагеревського Людмила в укр. строї вручила квіти Владиці, а 16-річний син Леон прислужував о. Григорієві під час урочистої Сл. Божої. Дуже гарно співав хор. Після Сл. Божої відбувся в честь Владики обід, на якому було 60 вірних. Л. Лагеревський висловив подяку Вл. Варлаамові та о. Фомічевському за відвідини Тасманії.

1960 р. Візита Вл. Варлаама. І. Ворона вітає хлібом і сіллю Владику, 9-річна Людмила Лагеревська вручає квіти, а Леон Лагеревський тримає маленьку українську корогву. 1963 р.

Візита Владики Варлаама в Тасманії. Зліва стоять: Марко Голосниченко, Владика Варлаам, диякон о. Досенко, Леонід Лагеревський, Олександер Лук’яненко. За ними стоять: Петро Черкаський, Василь Піджарий, Валентин Туневич.

В 1963 p. після Молитовного З’єднання обох Єпархій завітав вдруге до Тасманії Вл. Варлаам в супроводі диякона о. Доденка. Служба Божа відбулася в цій самій Англ. церкві. А після Сл. Божої на прийнятті Вл. Варлаам виголосив повчальну промову. У короткому слові Я. Лагеревський висловив радість з приводу молитовного поєднання двох Єпархій. В 1963 р. після 9 років нестійкої праці Управи, відбулися загальні збори православних українців Гобарту й Ланценстону. 38 присутніх осіб вирішили об’єднатись в одну Св. Володимирську Парафію в Гобарті та вибрали нову управу в складі: Лагеревський Леонід (голова Параф. Ради), Туневич Валентин (заст. Голови), Шевченко Віктор (секретар), Черкаський Петро (скарбник), Голосниченко Василь (дир. Хору), Ворона Іван. Ревіз. Комісія: Короткий Іван (голова), Нікитенко Павло, Красноруцький Петро. Церковним старостою вибрали Черкаського Петра, а його заступником Піджарого Василя. Заг. збори постановили почати збірку грошей для придбання церкви. Вибрали Буд. Комітет та засновано Бр-во і Сестрицтво. Склад Буд. Ком.: Туневич Валентин (голова), Піджарий Василь. Черкаський Петро, Голосниченко Петро. Лагеревський Леонід (голова Пар. Ради). В 1965 р. завітав вперше до Тасманії о. прот. Борис Стасишин. Сл. Божа була відправлена в Англ. церкві на Спрінгфельді, а 4.12.1966 завітав о. Микола Майно, відправивши в цій самій церкві Богослуження. 12.12.1966 відійшов на вічний спокій кол. голова Рев. Комісісії свідомий українець Короткий Іван. Парафія втратила дуже цінну людину. 18.1.1967 помер свідомий українець Ворона Іван, кол. член Пар. Ради. 22.1.1967 вдруге відвідав св. Володимирську Парафію о. Борис Стасишин, відправив Новорічну Сл. Божу та побажав якнайскорше мати Святий храм. А 19.3.1967 відвідав Парафію вдруге о. Микола Майно. В 1968 році о. Б. Стасишин відвідував Тасманію та відправляв Сл. Божі. 6.3.1968 св. Володимирська Парафія купила за 3.500 дол. старе приміщення (кол. церкву). Церква була .

Почесним фундатором найперше став протопр. о. Борис Стасишин, а відтак Леонід Лагеревський з дружиною Неонілою, Валентин Туневич з дружиною Вірою, Петро Черкаськиий, Віктор Шевченко, Петро Красноруцький з дружиною Марією, Василь Піджарий з дружиною Марією, Пантелей Малий, Олександер Гончаренко. 3.1.1971 Консисторія УПЦА призначила на 1 рік настоятелем парафії о. Василя Подригулю. 18.1.1970 через стан здоров’я зрезигнував голова Парафії Л. Лагаревський та попросив на його місце В. Туневича. В роках 1970-1980 відвідували Тасманію, крім о. Стасишина, о. Володимир Піндюра, о. Петро Мотуз, о. Петро Сердюк, о. Дмитро Шабля, о. Олександер Теодорович, о. Олександер Пігулевський (голова Консисторії). 28.11.1971 до Тасманії завітав у супроводі Архипресв. д-ра о. С. В. Савчука та пресв. о. Б. Стасишина Блаж. Митрополит з Канади, візитація якого була дійсно як велике Національне Свято. 28.12.1975 Загальні Збори Парафії вибрали Управу на 3 роки в складі: Лагеревський Леонід (голова), Шевченко Віктор (секретар та диригент), Черкаський Петро (скарбник і церк. староста), Піджарий Василь та Красноруцький Петро. Ревіз. Комісія: Нікитенко Павло (голова), Гончаренко Олександер, Назаренко Нестор. 17.4.1978 приїхав до Тасманії о. Василь Подригуля, який залишився на деякий час настоятелем Парафії. В половині 1978 завітав до Тасманії Митрополит УАПЦ у Вільному Світі Блаж. Мстислав в супроводі о. диякона Партакевича та Голови Консисторії о. Олександра Теодоровича. На летовищі його зустрічали о. В. Подригуля, Голова Параф. Ради В. Туневич, Л. Лагеревський та двоє дівчат в укр. строях, які вручили Блаж. Мстиславові квіти. Біля церкви зустріли Владику з корогвами та співом церк. хору під кер. о. Олександра Теодоровича. Митрополит виголосив гарну повчальну промову. 10.6.1981 Парафія втратила почесного члена бл. п. Віру Туневич. 10.4.83 року дістали відповідь, що на засіданні Єпархіяльної Ради постановили прийняти св. Володимирську Парафію в Тасманії до УПЦА в Австралії, а 25.4.83 ця ж Консисторія назначила прот. о. Юрія Семенчука відправити Сл. Божу. 27.7.1985. Отець Борис Стасишин відправив Храмову Службу, а пані- матка керувала хором.

Зліва сидять: Петро Красноруцький, Ніна Лагеревська, о. Борис Стасишин, пані-матка Тетяна, Леонід Лагеревський (Голова Параф. Ради), Марія Красноруцька. Стоять: Анна Коротка, Петро Мельник, Катерина Миколаітіс. 26.4.1984 відійшов на вічний спочин чесний трудівник Павло Нікитенко, а 29.6. помер заслужений трудівник, Поч. Фундатор Валентин Туневич.

28.7.1984 сто осіб на Заг. Зборах Парафії вибрали Управу в складі: Лагеревський Леонід (голова та скарбник), Красноруцький Петро (заст. Голови та церк. Староста), Голосниченко Олександра (кер. церк. хору), Коротка Анна. Ревіз. Комісія: Гончаренко Олександер (голова), Мельник Петро, Миколаїтіс Катерина. Делегати на 8-й Спарх. Собор: Леонід Лагеревський та Олександра Голосниченко. 11.10.1985 Голова Параф. Ради Леонід Лагеревський та членка Парафії Катерина Миколаїтіс взяли участь у відкритті Пам’ятника в Канберрі. 7.1.1986 завітав до Тасманії Прот. о. Юрій Семенчук, відправив Сл. Божу та з його ініціятиви була проведена збірка на КУА-ФУСА, яка принесла суму 2,910 дол.

1986 p., частина членів Парафії біля церкви св. Володимира в Гобарті.

5.5.1986 на загальних зборах проголошено, що молодими фінанс. членами Парафії стало 10 осіб: Лагеревський Павло, Лагаревський Володимир, Лагеревський Анатолій-Ігор, Лагаревський Віктор, Лукас- Лагеревська Валентина, Мерінгтон-Лагеревська Анетка-Аня, Муртанг- Красноруцька Гелен, Гендерсон-Красноруцька Беті-Лідія, Голосниченко Григорій, Красноруцький Іван. 30.5.1987 після тяжкої хвороби помер чесний парафіянин Нестор Назаренко; 20.7.87 помер поч. член Петро Мельник, 5.9.87 помер Гаврило Малий, дуже жертовна людина. 19.9.87 Надзвичайні Заг. Збори вибрали делегатами на 8-й Собор УПЦА Леоніда та Ніну Лагеревських. Собор одноголосно постановив про об’єднання двох Єпархій в одну — УАПЦ. 30.6.1991 померла господиня при Парафії бл. п. Марія Красноруцька. 26.7.1992 продали стару церкву, яку було тяжко втримати. 20.11.1993 на засіданні поширеної Управи розділено гроші, що залишилися із продажу церкви: частину поміж парафіянами, а частину на різні благодійні цілі, особливо в Україні.

Під час відвідин Св. Михайлівського монастиря в Києві Леонід Лагеревський передає 750 амер. дол. Зліва: директор Музею пані Ярова, Ректор Київської Дух. Семінарії Архимандрид Даніїл, Інспектор прот. Іван Швець та Заст. Головної Редакції ж. «Ярмарок» Лариса Вирьовка.

Гобарт 1998, Управа Парафії Св. Володимира. Зліва сидять: Ніна Лагеревська (секретар) Леонід Лагеревський (голова), Анна Коротка, Володимир Короткий (голова Рев. Комісії) Стоять (зліва): Катерина Миколаітіс та Галина Лук’яненко.

З історії Т-ва «Дніпро» в Тасманії Спортова дружина «Дніпро» в Тасманії, яка ще в 1968 році на змаганнях тричі здобула перемогу в другій дивізії. Зліва у першому ряді: А. Красник, С. Каірнс, П. Гервейнен, Л. Лагеревський, П. Лагеревський, Д. Міллер. Стоять (зліва): С. Чиж (член управи), Н. Нандан, Ю. Чиж, Р. Клен, Д. Міен, Дж. Нандан, Д. Ріпер та голова «Дніпро» Леонід Лагеревський.

Спортове Т-во «Дніпро» було засноване в Гобарті (Тасманія) у 1962 році з ІНІЦІАТИВИ Леоніда Лагеревського. На його перших зборах було 38 осіб присутніх. Тоді ж була вибрана управа в такому складі: Леонід Лагеревський (голова), Іван Прус (заступник), Володимир Обод (секретар), Віктор Шевченко (скарбник). Члени Управи: Леон Лагеревський (він же делегат до футбольної АСОЦІАЦІЇ), Степан Чиж та Владик Запотоцький. У квітні 1963 року розпочалисА змаганнА з футболу. «Дніпро» був прийнАтий до складу 2-ої дивізії, де було 8 дружин. У 1965 році до «Дніпра» прибули нові члени Управи, нові змагуни, а також вирішили щороку вибирати «Королеву клюбу». Цього ж року на кінцевому вечорі, з нагоди закінченнА сезону, відбувсл вибір королеви клюбу з-поміж 4-х дівчат (місс сокер «Дніпро»). Вибрали п-ну Ірину Запотоцьку, а найкращих змагунів нагородили чашами. На цьому вечорі були представники АСОЦІАЦІЇ футболістів Тасманії. їм сподобалась ЦА ІДЄА вибору королеви клюбу, і під час прикінцевих вечорів, на пропозицію Управи «Дніпра», всі 8 дружин вибирали свою королеву футболу (сокер). А ПІСЛА того почали вибирати й королеву футболу Тасманії. У 1966 році на річному вечорі-забаві вибрали королевою Марію Козак. У 1967 році до Управи Т-ва вибрали колишнього голову Української Громади п. Г. СОЛОВІА. ЦЬОГО року королевою була вибрана панна Людмила Лагеревська. У 1968 році вибув з Управи через виїзд до Аделаїди п. Соловій, на його місце вибрали Леона Лагеревського, також до Управи увійшов Стах Бакун. Цей рік був дуже успішний: дружина виграла всі 26 матчів і троє окремих змагань, здобувши три чаші 2-ої дивізії. Цього року на прикінцевому вечорі- бенкеті був присутній і голова АСОЦІАЦІЇ Тасманії п. В. Тютінк. У 1969 році «Дніпро» перейшов до 1-ої дивізії, тому мусіли організувати одну дружину резервову та дві молодечі, а тому мусіли вибрати 4-х капітанів дружин. Тепер «Дніпро» став професійною командою, а тому треба було придбати чималі кошти, які здобули ДАкуючи Управі та жертовності наших людей. Під час прикінцевого вечора цього разу королевою футболу вибрали Женю Горбушко, яка також була вибрана королевою на спільному вечорі 14- х клюбів АСОЦІАЦІЇ. Це був величний інтернаціональний бенкет, де українці були горді за свої успіхи та королеву. У 1970 році дружина «Дніпро» знову виграла конкуренційне змагання з футболу. А королевою цього разу вибрали Ірину Ладанівську, яка знову була вибрана королевою й на загальному бенкеті АСОЦІАЦІЇ. У 1971 році «Дніпро» мав нові успіхи, здобувши чашу Першої дивізії. Королевою вибрали Лілю Чиж. Так минали роки з невеликими змінами в Управі і з дальшими успіхами в змаганнях. Проти нас була сильна польська дружина. Щоб перемогти, викликали двох змагунів-українців з Мельборну — Волия Кулика та Михайла Жудака. Капітаном команди був Леон Лагеревський. Дякуючи добрій дисципліні, добрим грачам та допомозі «Левів», виграли раз 2:0, а вдруге 3:1. Цього року виграли також «Count out сир». Королевою футболу «Дніпра» була цього року знову українка — Женя Бакун, яка стала й королевою 16-х клюбів Тасманії.

1978-1980 роки були тяжкими, особливо 1980-й. Товариство мало 4 дружини. Лише дякуючу добрій грі грачам 1-ї дивізії, п’ятьом братам Лагеревським — Леонові, Павлові, Володимирові, Анатолієві та Вікторові — і Юркові Чижеві, а також за недовгу гру й Романові Запотоцькому, які були зразковими у змаганнях і праці — клюб лишився на здобутих позиціях. В цьому, зрозуміло, найбільшу фінансову та керівну ролю мав Леонід Лагеревський, який протягом 18 років був головою Спортового Товариства, а 16 років головою першої дружини і її керівником. Слід також відзначити, що в праці Товариства багато допомагали члени Управи, жінки, які працювали в кантині. Це були Катя Лагеревська, Марія Бакун, Людмила Лагеревська (в СОЦІАЛЬНОМУ комітеті), Валя Чиж, Ніна Лагеревська та Л. Чиж, а також брати й сестри спортовців та молодь. На жаль, в січні 1981 року на поширеному засіданні Управи мусіли розв’язати Товариство «Дніпро» через тяжкий фінансовий стан. Під час цього ліквідаційного засідання був присутній голова Громади в Гобарті п. Гр. Комишан та секретар В. Герасимишин, які висловили подяку всім членам Товариства «Дніпро» та його Управі за невтомну працю.

Занепав у Тасманії і Пласт та Танцювальний гурток, але ще лишилась невелика Українська Громада, яку треба зміцнити й побільшити. На щастя, недавні спортовці включилися до активної роботи в Громаді і є надія, що пощастить відновити навчання української мови, зорганізувати суботню школу.

Остання Управа Українського Спортового Товариства «Дніпро» в Тасманії. Сидять (зліва): голова Т-ва Леонід Лагеревський, Л. Чиж (секретар), І. Ладанівська (колишня секретарка), С. Чиж (скарбник). Стоять: М. Ладанівський (член управи), Леон Лагеревський (заступник голови) та члени управи І. Прус і С. Бакун. 580 Ірина Запотоцька Людмила Лагеревська Каті Повел(Лагеревська) Miss «Dnipro» 1965 Miss «Dnipro» 1967 Miss «Dnipro» 1968 Женя Горбушко Ірина Ладанівська Женя Бакун Miss «Dnipro» 1969 Miss «Dnipro» 1970 Miss «Dnipro» 1975 Павло, Анатолій, Віктор, Володимир та Леон Лагеревські (фото з 1980 р . )— на протязі довгих років грали в 1-шій дивізії «Дніпро» 581 Спорт. Т-во «Дніпро», дружина 1-ої дивізії 1978 р. 1-й ряд (зліва присіли): Леон Лагеревський, Крис Говел, Володя Лагеревський, Давід Голмес, Рон Болтон, Віктор Лагеревський. 2-й ряд (зліва стоять): Леонід Лагеревський (голова «Дніпра»), Павло Лагеревський, Михайло Ярвіс, Вінсе Дітомасо, Григорій Карий (масажист), Іван МекДугал, Ганс Затзен, Стефан Чиж (член управи і скарбник).

Джерело:

Українці Австралії Енциклопедичний Довідник «Вільна Думка» і Товариство Збереження Української Спадщини в Австралії. Сідней. 2001

Підготував Іван Парінкоза, НІАМ "Київська фортеця"