Завод «Мотор Січ» (№ 15)
Лариса Малихіна
Розмір зображення: 800:600 піксел
Фото 8 червня 2010 р. з сайту
Будівля заводоуправління Запорізького моторобудівного заводу, де працював Омельченко В.І. 1916, 1945 (іст.). Вул. 8 Березня, 15.
Будівля з цегли, бетону та металоконструкцій. На поч. 20 ст. олександрівські купці – брати Монзаїми придбали на північно-східній околиці міста ділянку для будівництва заводу сільськогосподарських машин та інструментів і звели декілька корпусів. 1915 за браком коштів змушені були продати землю Петербурзькому акціонерному товариству «Дюфлон, Константинович и Ко». Ця угода поклала початок в Олександрівську авіапідприємству, що отримало назву «Дека». Невдовзі збудували адміністративне приміщення; силову станцію; механічний, ковальський та випробувальний цехи; столярне, модельне, ремонтне відділення; склади. За площею завод перевершив усі моторні заводи царської Росії, а за устаткуванням був найкращим.
У лютому 1916 завод підписав контракт з технічним відділом Головного військово-технічного управління Росії, згідно з яким мав постачати військовому відомству 150 авіадвигунів. Випуском робочих креслень керував інженер Воробйов, брав участь студент МВТУ В. Клімов – майбутній генеральний конструктор авіадвигунів.
Спочатку завод займався лише складанням та випробуванням двигунів, а всі основні деталі та вузли надходили з Петербурга.
Перший однорядний виріб – вертикальний шестициліндровий двигун «Мерседес» водяного охолодження потужністю 100 кін. с. – М-10 – зібрали у серпні 1916. Ця дата вважається датою народження заводу. На М-10, зібраному олександрівським заводом, працював перший у світі серійний бомбардувальник «Ілля Муромець», створений І. Сікорським у 1913.
У 1920 завод націоналізували і перетворили на «Державний авіаційний завод № 29», у тому ж році почалась відбудова, яку очолив колишній судовий механік Балтійського флоту К. Кампін. У грудні 1920 завод перейменовано на «Більшовик № 29», а з 1923 відновлено серійний випуск авіадвигунів. У 1933 заводу присвоєно ім’я Баранова П. І. – начальника Головного управління авіапрому.
Загалом, з цього моменту і до Другої світової війни було сконструйовано і налагоджено випуск нових модифікацій авіадвигунів, а саме: М-6 (на 300 к.с.), М-6Т12, М-58 (690 к.с.), М-85, 86 та інші.
На літаках з запорізькими авіадвигунами було встановлено декілька світових рекордів. У вересні 1938 на літаку АНТ-37 (двигун М-86) В. Гризодубова, П. Осипенко, М. Раскова встановили рекорд дальності польотів для жінок – 5908 км за 26 год. 29 хв. з Москви до сел. Кербі (Далекий Схід). За цей переліт усі учасники були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. У квітні 1938 на літаку «Москва» (двигун М-86) В. Коккінакі та М. Гордієнко здійснили безпосадочний переліт з Москви до о. Міскоу (США) – 8 тис. км за 22 год. 56 хв.
Під час Другої світової війни завод евакуювали до Омська. В короткий термін було налагоджено виробництво (жовтень 1941). В цей період підприємство очолив М. Лукін. Під його керівництвом збирали двигуни, що монтувалися на винищувачі Ла-5, Ла-7, бомбардувальники Ту-2, Іл-4, Пе-8. На Ла-5 під час війни виконував польоти майбутній тричі Герой Радянського Союзу І. Кожедуб. На Запоріжжі в окупаційний період було практично зруйновано і виведено з ладу 48% діючих комунікацій. Відновлювальні роботи розпочалися ще в 1943. В 1944 почалася реевакуація заводу з Омська.
5.05.1945 наказом № 193 Мінавіапрому на базі машинобудівного заводу створено Дослідно-конструкторське бюро № 478 з розробки нових та модернізації раніше створених авіадвигунів для цивільної авіації. Очолив ДКБ Івченко О. Г.
У 1950 – 60 р. р. на відновленому заводі успішно проектуються та впроваджуються у виробництво нові модифікації двигунів. 1953 освоєно випуск газотурбінних двигунів РД-45Ф, РД-500 для літаків МІГ-45, Як-23; 1955 – турбогвинтовий АІ-20 для Ан-10, БЕ-12. За цю модель колектив заводу отримав Ленінську премію.
У 1958 завод очолив В. Омельченко.
Омельченко Василь Іванович (1918 – 1988) – уродженець с. Благовіщенка Лозовського району на Харківщині, з сім’ї селянина. Закінчив Запорізький авіаційний технікум, працював технікомекспериментатором. У 1941 – 1945 – на фронті.
Після війни закінчив Запорізький інститут сільськогосподарського машинобудування (тепер ЗНТУ). На ЗМЗ пройшов шлях від майстра до генерального директора, на посаді якого працював 30 років. Заслужений діяч УРСР, професор, лауреат Державної премії, орденоносець, Герой Соціалістичної Праці (1966). Був автором та ініціатором впровадження прогресивних технологічних процесів: лиття деталей в кокіль, штампування вибухом, виготовлення заготовок лопаток компресора з титанових сплавів і легованих сталей періодичною прокаткою, ультразвукового зміцнення важко навантажених деталей, використання авіадвигунів в народному господарстві. Під його керівництвом у 1977 створено перший тривальний двоконтурний турбовентиляторний двигун Д-36. З 1986 його монтують на Ан-74 – літак, що використовується для роботи у важкодоступних районах.
У 1980-ті роки з’явилися Д-18Т – двоконтурний турбореактивний двигун, який установлюють на супергіганти Ан-124 «Руслан» та Ан-225 «Мрія».
У 1971 завод реорганізований в об’єднання, а в 1995 – акціонерне об’єднання «Мотор Січ», яке з 1988 очолює В. Богуслаєв – доктор технічних наук, академік НАН України, Герой України [і зрадник].
[Коваль Э.П., Филан Н.Н. Ровесник Октября: Краткий очерк истории Запорожского ПО “Моторостроитель”. – Днепропетровск, 1986. – С. 8-9, 23; Богуслаев В., Жеманюк П. “Мотор Сич”: от поршневых к газотурбинным. – Запорожье, 2000. – С. 4, 7, 32, 51; “Мотор Січ – 80” – Голос України. – 1996. – 20 вересня; Григорьев Ю. Запорожская формула неба. – Киевские ведомости. – 1999. – 28 мая.]
Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 71 – 72.
Довідка у Вікіпедії:
Більше фотографій: