Четверте селище

Олена Кузьменко

Розмір зображення: 985:559 піксел

План-схема Четвертого селища

Четверте селище, 1927-1928 (архіт., містобуд.). Бул. Вінтера, вул. академіка Весніна, вул. Кияшко.

Масштаби будівельних робіт Дніпробуду вимагали залучення величезної кількості людей. Для розселення були побудовані робітничі селища, що одержали назви згідно номерів.

Одним з перших капітальних селищ було селище № 4. Його побудували на території правого берега ріки Дніпро, поблизу Дніпрогесу.

У листопаді 1926 Політбюро ЦК КП(б) У утворило Комітет сприяння Дніпробуду при ВУЦВК на чолі з В. Чубарем. У 1926-1927 Раднарком СРСР і Рада Праці і Оборони ухвалили рішення про початок будівництва Дніпрогесу, віднісши його до першочергового будівництва країни. Сформоване в лютому 1927 Управління Головного інженера Дніпробуду негайно приступило до допоміжних робіт. У перших будівельників не було часу забезпечити себе достатнім житловим фондом. Для розміщення робітників використовувалися різні приміщення, що були в селищі Кічкас (затоплене).

Початок проектування і будівництво Четвертого селища Дніпробуду співпало з часом проведення містобудівних дискусій зосереджених на пошуках типу житлового будинку для робітників – авангарду країни. Розглядалися дві крайні тенденції – орієнтація на особняк і орієнтація на робітничу казарму.

Орієнтація на особняк явно була пов’язана з концепцією міста-саду і прагненням перш за все представити добротне у функціонально-побутовому і здорове в санітарно-гігієнічному відношенні житло. Саме цей тип житла був вибраний архітекторами.

Головним архітектором Дніпробуду в 1927 був призначений начальник Московського бюро – Віктор Олександрович Веснін (1882-1950). До моменту початка будівництва Дніпрогесу архітектори брати Весніни вже мали досвід проектування і будівництва «міст-садів» при Каширській електростанції, риси «містасаду» проступали в створеному проекті робітничих селищ в Шатурі (1918), Подольську (1922).

Весніни створили комплекс, що складався із стандартних житлових будинків, школи, лікарні, ринку, дошкільних закладів, побутового комбінату. Селище було чітко зоноване, в ньому зручно серед зелені розташувалися житлові будинки і окремі громадські будівлі. Композиційно був виділений громадський центр у вигляді площі зі сквером, народним будинком, спортивним майданчиком зручно пов’язаними зі всіма житловими кварталами. У 1923 брати Весніни одержали 1-у премію у Всесоюзному конкурсі на проект селища «Грознафта» для Ново-Грозненських промислів. У 1924-1925 Весніни спільно з архітектором А. Іваніцким розробили схему генерального планування м. Баку і його околиць з метою наближення його до типу «міста-саду». Такий колосальний досвід дозволив Віктору Весніну при проектуванні Четвертого селища в м. Запоріжжі використати перевірені містобудівні рішення і врахувати попередні недоліки. У архітектурно-будівельному відділі В. Дніпробуду під керівництвом Весніна працювали Г. Орлов, архітектори – М. Коллі, С. Андрієвський та інші.

В основу планувального рішення селища був покладений принцип комплексної забудови. До невеликої центральної площі для громадських будівель примикав напівкруглий в плані парк. Забудова житлових кварталів регулярна. Кожен будинок зі своїм внутрішнім двором був органічною частиною об’ємнопросторової композиції селища. Ряди одноповерхових житлових будинків відокремлені один від одного достатнім простором для розведення зелених насаджень. У житловій забудові влаштовувався додатковий парк у вигляді широкого бульвару.

Споруджувати будинки було вирішено напівкапітального типу. Будівництво одноповерхових напівкапітальних будівель дало можливість швидкого отримання житлоплощі для безперервно прибуваючих робітників.

У більшій частині будинків встановлювали пічне опалювання. Централізоване опалення передбачалося тільки в деяких гуртожитках. В «Американському» селищі в кожному будинку було влаштоване індивідуальне опалювання.

Будівельним нововведенням при спорудженні будинків стало застосування стандартизованих типів віконних і дверних блоків. Роботи по житловому будівництву велися господарством спеціально організованим відділом «Будівельний». Кількість розроблених типів житлових будинків Дніпробуду досягла дев’ятнадцяти. Кожному типу був привласнений особистий номер. Під номерами 1, 2, 3 були проекти одноповерхових житлових будинків, що блокуються, з 2-х або 3-и кімнатних квартир. У 4-х і 5-ти кімнатних квартирах для ІТП передбачалася кімната для прислуги. Для розселення неодружених будувалися гуртожитки типу «бунгало».

До літа 1929 р. кількість працівників Дніпробуду була – 9583. Загальна площа житлових приміщень склала – 60313 кв. метрів.

Мешканці Четвертого селища були забезпечені умовами для проживання на достатньому рівні.

Для постачання водою збудували водонапірну башту і фільтраційну станцію. Діяли електричні підстанції і пожежне депо. У школі – семирічці навчалося 800 учнів. Культурні заходи проводилися в літньому театрі. Велика увага приділялася впорядкуванню, дорожньому будівництву і озелененню. Крім молодих дерев, висаджувалися 10-30 літні дерева різних хвойних і листяних порід.

У створенні побутових зручностей для робітників велику роль зіграв начальник будівництва Дніпробуду О. Вінтер (1878-1959). Такого рівня заходи з організації побуту робітників проводилися вперше в світі на подібних будівництвах.

У 1944 під час звільнення Правого берега Дніпра від гітлерівців багато будівель селища було зруйновано. У перші післявоєнні роки селище було відновлене. Одна з вулиць Четвертого селища названа на честь академіка архітектури В. Весніна. Бульвар одержав ім’я О. Вінтера. Четверте селище є пам’яткою архітектури та містобудування.

[Адамчик М.В. Архитектура. Краткий справочник. – Минск: Харвест, 2004. – С. 81; Диканский М.Г. Постройка городов, их план и красота. – Петроград, 1915. – С. 39; Жилищное дело // Информационный листок Днепропетровск, № 5. – Запорожье, 1929; Морковников Н.М. Благоустройство населенных мест и схема их природной красоты// Коммунальное дело № 2. – 1923. – С. 41; Хан-Магомедов С.О. Архитектура советского авангарда. -.М.: Стройиздат. – 2001. – С. 53.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 67 – 69.

Більше фотографій: