Соцмісто

Олена Кузьменко, Віктор Кузьменко

Генеральний план Соцміста 1946-1948

Соцмісто (Шосте селище), 1929 – 1954 р. р. (архіт., містобуд.). Просп. Леніна (Соборний просп.), 175-193, 216-234, вул. Портова, вул. Рекордна, вул. Верхня, вул. Богдана Хмельницького.

Місто Велике Запоріжжя створювалося одночасно з будівництвом Дніпрогесу і промислового комплексу. У 1929 був проведений закритий конкурс на планування міста. У конкурсі брало участь чотири колективи – під керівництвом О. Щусєва, В. Весніна (Малоземов та інші), Б. Сакуліна і групи дипломників МВТУ – О. Беспрозванний, К. Князєв і Е. Чериковер. За основу розробки планування Великого Запоріжжя був прийнятий конкурсний проект групи Весніна. Територія міста ділилася на сім самостійних районів.

Першою чергою будівництва став район Шостого селища. У 1929 було організоване Бюро по проектуванню Великого Запоріжжя при НКВС УРСР. На чолі з В. Весніним над проектом працювали С. Андрієвський, Г. Орлов, Д. Князевий, С. Масліх, О. Яфа, В. Летавін, М. Коллі, І. Купеціо, В. Лавров, В. Попов, Е. Чериковер та ін.

Шосте селище в Запоріжжі цікаве своєю історією, в якій відтворилися всі пошуки – позитиви і негативи – в містобудуванні з 1920-х по 1950-і роки. Всі питання розглядалися і розв’язувалися комплексно, в т.ч. проблеми районного планування, функціонального зонування, створення мережі комунальнопобутового обслуговування, розробки нового типу поселення і його структурних елементів, пошуки гнучкої планувальної структури, формування громадських центрів.

Проектувалося Шосте селище як «соціалістичне місто». "Соцмісто" мало було відрізнятися від капіталістичних міст не тільки своїми розмірам, але і за принципами культурно-побутового обслуговування, організацією побуту його мешканців, та об’ємно – планувальною структурою житлової зони.

Основним завданням "Соцміста" було усуспільнення побуту, яке зводилося до наступного: громадське обслуговування, навчання молодого покоління, повне розкріпачення жінки в домашньому побуті, обслуговування культурних потреб.

Віктор Веснін запропонував проектувати Шосте селище м. Запоріжжя ("Соцмісто") з кварталів у вигляді об’єднаних комбінатів, куди входять житлові будинки, будівлі громадського призначення такі як клуби, фабрики-кухні, їдальні, дитячі сади і школи. Метою будівництва стало створення для всього населення однаково сприятливих умов.

Шосте селище стало одним з дуже небагатьох реальних втілень ранніх соціально-містобудівних концепцій. Будівництво його, розпочате в 1929 до 1932 було практично завершено. Генплан селища і його забудова представляли єдність "чистого конструктивізму". Широкі смуги кварталів житлової забудови чергувалися з вужчими громадськими. У життя втілювалась ідея міста -конвейєра. Кожний квартал мав свій номер і призначення: квартал № 1 – стадіон; квартал № 2 – житлокомбінат-комуна; квартал № 3 – готель, житло; квартал № 4 – школа-гігант; квартали № 5, 8, 9 – житло; квартал № 6 -лікарняне містечко; квартал № 11 – банно-пральний комбінат; квартал № 20 – будинок громадських організацій; квартал № 22 -кінотеатр. У житлових кварталах будувалися дошкільні заклади, бібліотеки. Архітектори використовували природну красу будівельних матеріалів. Після вдалого застосування артикського туфу в облицюванні машинного залу Дніпрогесу, ним були фанеровані декілька житлових корпусів кварталу-комуни (арх. О. Яфа), ансамбль лікарняного містечка. Вікна заглиблювалися, сходові клітки освітлювалися через скляні вертикалі вітражів. Елементами конструктивістської архітектури стали стрільчасті вікна, скляні вітражі – "градусники" сходинок, невагомі козирки над входами, круглі опори – стовпи, плоскі дахи і балкони. Велика увага приділялася озелененню вулиць і дворів. Практикувалася посадка 25-30-літніх дерев.

Запорізьке "Соцмісто" обійшло жорстку політику інших міст, де за планом ГОЭЛРО будувалися гіганти – заводи і соцмістечка при них у вигляді бараків і казарм. Фотографії "Соцміста" м. Запоріжжя були кращими прикрасами обкладинок журналів по сучасній архітектурі.

До середини 1930-х років помітно коливається провідна естетична спрямованість радянської архітектури. Після численних дискусій виходить ухвала ЦК ВКП(б) "Про роботу з перебудови побуту" 16 травня 1930 року. У 1932-1934 роки в радянській архітектурі різко загострилася боротьба новаторських і традиційних течій, яка завершилася істотними змінами творчої спрямованості.

Командно-адміністративні методи керівництва, культ особи, орієнтація на одноманітність і однодумність у області культури і архітектури, прагнення до показної розкоші і парадності – все це вплинуло на подальше проектування і будівництво Шостого селища.

В період 1920-х років, головним завданням стало будівництво житлових будинків, лікарень, шкіл, клубів і т.д. Простота зовнішнього вигляду будівель стала етичною нормою радянської архітектури. Головне бачення – в рішенні соціальних завдань засобами архітектури. У 1930-і роки з’являються нові лідери «Пролетарської класики», які починають будувати для робітників «будинки-палаци», в яких квартири стали комунальними.

Цікава ситуація склалася в Запоріжжі в 1930-і роки, в той час, коли йшли бурхливі дискусії про подальшу долю радянської архітектури, талановиті архітектори – конструктивісти, автори перших кварталів, встигли побудувати оригінальні і неповторні по красі будівлі періоду конструктивізму в стилі Ар Деко, достатньо популярному в ті роки у всьому світі. Запозичені класичні деталі: пілястри, кесони, канелюри, кронштейни, тяги, карнизи, профілі, орнамент, скульптура, – Ар Деко об’єднав з просторовою розкріпаченістю функціоналізму. Основа планувальної структури селища зберігається. Додається ще одна головна композиційна вісь – 8-а поздовжня вулиця, яка стає частиною майбутнього головного проспекту міста, що з’єднало після війни "Соцмісто" із історичною частиною – що була містом Олександровськом.

Формувався майбутній проспект Леніна від дамби до в’їзду в Шосте селище з боку шляхопроводу. Саме в цей час і з’являються будівлі в стилі Ар Деко. Початок вулиці від дамби фланкують два будинки, як їх називали «будинки Орлова» (архітектори Орлов Г. М. і Сталін П. М.). Торці конструктивістських трьох поверхів кварталу № 9 архітектор Лавров В. Г. об’єднав будинками-вставками з монументальними крізними арками. Напроти з’явилися два будинки архітекторів Орлова Г. М і Дерябіна Ф. Н. „Соцмісто” 1920-х відійшло в історію.

Подальший розвиток одержала алея Ентузіастів (тепер просп. Металургів). Її кульмінацією став 3-й квартал, що завершує забудову алеї з боку площі перед заводами (архітектори Орлов Г. М. і Лавров В. Г.).

Архітектурна композиція кварталу відрізняється індивідуальністю. Замість раніше побудованих лінійних кварталів, 3-й квартал має периметральну забудову. Головна центральна вісь композиції, що не мала в конструктивіських генпланах ні початку, ні кінця, веде і зупиняється великим кільцевим будинком (архітектор Лавров В. Г.), що обіймає круглий внутрішній простір – парк діаметром 150 м. Частиною цього ансамблю на вході стали оригінальні будинки – "пропілеї".

У "Соцміста" з’явилось нове архітектурне обличчя, і воно було неповторне.

У 1937 році матеріали зі спорудження нового промислового комплексу Дніпрогесу і Шостого селища були представлені на Паризькій міжнародній виставці мистецтв і техніки, де за конструктивні і архітектурні достоїнства проект був удостоєний вищої нагороди – «Гран Прі», диплома і великої золотої медалі. Наступною була аналогічна виставка в 1939 в Нью-Йорку, де був представлений грандіозний макет Шостого селища, що переходив у панораму Дніпрогесу. Високий професійний рівень видатних майстрів архітектури також був високо оцінений.

Після війни Запоріжжя відновлювалося силами «Дніпробуду» і «Запоріжбуду».

Головним архітектором «Дніпробуду» став Орлов Г. М. Відбудовою і подальшим проектуванням з 1945 займалася майстерня харківського Міськбудпроекту під керівництвом Г. Вегмана в складі: Б. Альбова, Я. Блітер, Н. Ковтун, М. Латишева, Д. Морозова, В. Погорєлова, Ю. Романенко та інженера В. Шапільського.

У 1948 Г. Вегманом ближче до Дніпрогесу, на місці зруйнованого війною кінотеатру, будується будинок на весь квартал з монументальними еркерами, розкрепований цоколем, з домінантою в центрі будинку – високою крізною аркою в два поверхи – "тріумфальною" по масштабу. Центральна вісь будівлі акцентована скульптурною групою на аттиковом постаменті.

Ще одним яскравим зразком архітектурних ансамблів по просп. Леніна стала композиція вертикальних домінантів за проектами архітектора І. Козлінера – на розі кварталу № 5 з’явився семиповерховий будинок-башта і струнка дев’ятиповерхова башта з шатром і шпилем вінчала кутовий будинок в кварталі № 9, який оформив в’їзд в Шосте селище з боку шляхопроводу.

Повоєнне планування і забудова зруйнованого війною кварталу № 8 належить майстерні Г. Вегмана. Архітектор надав кварталу характер периметральної забудови. Будинки з боку просп. Леніна підвищилися до 4-х поверхів і змінили свою зовнішність.

Характер забудови з боку проспекту Металургів повністю змінився. Г. Вегман застосував прийом напівплощі – курдонера. Ще з’явилися нові три будинки, які цікаві тим, що фасади вирішені у дусі довоєнного часу в стилі Ар Деко. Подальші будівлі Г. Вегмана збудовані в дусі класицизму.

Завершуючи забудову просп. Леніна у бік Дніпрогесу, Г. Вегман проектує два кутових житлових будинки з висотними акцентами – кутовими баштами. Реалізувати проект в повному об’ємі не вдається внаслідок виходу в 1955 указу про архітектурні надмірності. Кутові башти не були добудовані.

З громадських будівель був побудований тільки кіноконцертний зал ім. М. Глінки (архітектор Г.Вегман). Будівля в цілому створює образ класичного храму мистецтв, на тлі якого встановлений пам’ятник композитору М.Глінці.

Шосте селище Запоріжжя зіграло історичну роль експериментального майданчика, де народжувалися і перевірялися нові форми соціалістичного побуту і радянської архітектури. Шосте селище, що одержало назву "Соцмісто", є пам’яткою архітектури і містобудування.

[Бажанова Т. Драма в двух действиях с прологом и эпилогом // Архитектура СССР. – № 3. – 1991. – С. 35; Баркин М. Мастера советской архитектуры об архитектуре. – М., 1975. – Т. 1. – С. 20-34; Боков А. Про АрДеко, Проект Россия. – М., 2001. – С. 3-7; Власов В.Г. Стили в искусстве. – Спб.: Кольпа, 1995. – С. 71; Лавров В., Орлов Г. Большое Запорожье // Архитектура СССР. – № 12. – 1932; № 34. – 1933; Орлов Г.М. Архитектура жилищного строительства на Днепрострое // Хроника Днепростроя № 36-37. – Запорожье, 1933.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 223 – 226.

Більша частина пам’яткових будинків Соцміста розміщена на відповідних вулицях: Соборному проспекті (№ 175 – 232), проспекті Металургів (житлові будинки № 11 – 24, Амбулаторне містечко), вул. Незалежної України (клуб-їдальня № 19, житловий будинок № 31), Дружньому проїзді (житлові будинки № 11, 12), вул. Трегубенка (школа-гігант).

Більше фотографій: