Квартал № 2

Олена Кузьменко

Схема генплану кварталу № 2. 1930-1931.

Квартал № 2 – «квартал – комуна», 1928-1932 (1948 – реконструкція) (архіт., містобуд.). Просп. Металургів, вул. Незалежної України, вул. Добролюбова, вул. Рекордна. Під безпосереднім керівництвом академіка архітектури В. Весніна група архітекторів, серед яких – Г. Орлів, О. Яфа, В. Летавін, К. Князєв і С. Масліх, розробила проект кварталу № 2 у Шостому селищі Дніпробуду по типу «квартал-комуна».

Комплекс «будинку-комуни» за проектом архітектора К. Князєва займав половину кварталу з боку вулиці Добролюбова. Він складався з житлових корпусів, клубу-їдальні, будівель ясел і дитячого садка. Два житлові корпуси, розташовані паралельно вул. Добролюбова, були триповерховими. Житлові секції мали наскрізні коридори на всіх поверхах. На першому поверсі кожної секції розміщувалися великі кімнати загального користування, вище над ними – двосвітні зали.

Житлові осередки були запроектовані у вигляді одно- і двокімнатних квартир. Житлові корпуси з’єднувалися між собою і клубом – їдальнею за допомогою теплих переходів, влаштованих на рівні другого поверху. Переходи між корпусами розглядалися як зовнішня ознака нового житла.

Клуб-їдальня, споруджений за проектом архітектора С. Масліх, проектувався як повно-функціональний комплекс для культурного дозвілля, масового спілкування, професійних заходів. Враховуючи той факт, що на будівництво Дніпробуду приїхали люди різних національностей зі всіх куточків країни, культурна програма включала вивчення української мови за допомогою бібліотек і театральних постановок, які проходили в клубі -їдальні. Серед масової житлової забудови клуб -їдальня (пізніше – Будинок культури заводу «Запоріжсталь») вирізнявся завдяки масштабу, лаконічності форм, ретельно продуманому об’ємно-планувальному рішенню.

Будівлі ясел і дитячого садку були зведені на внутрішньодворовій території «будинку-комуни». Принцип розміщення дошкільних установ в кожному житловому кварталі був пов’язаний з турботою про дітей, зокрема, вилучався небезпечний перехід через магістраль.

Дещо відрізнялися умови проживання в будинках з усуспільненим побутом, що будувались побудованих за проектом архітектора О. Яфи вздовж просп. Металургів (просп. Металургів № 4, 6, 10, 12). Чотири триповерхових житлових будинки запроектовані перпендикулярно проспекту, композиційно підпорядковані осі симетрії, продовження якої пізніше стане віссю архітектурного ансамблю з «Круглим будинком в кварталі № 3 навпроти. Крайні будинки простіші – прямокутні в плані, цікаві по розміщенню фасадів, оброблених блоками артикського туфу, подібно до машинного залу Дніпрогесу. Скруглені об’єми сходових з вікнами – «градусниками», плоскі дахи -стильові ознаки конструктивізму. Два центральні будинки, складніші в плані, формують площу у вигляді курдонера з центральною алеєю, що розтинає простір двору і веде у двір «будинку – комуни». Обробка їх фасадів становила контраст із крайніми будинками. Зовнішні стіни центральних будинків були отиньковані і пофарбовані в білий колір, що выдображало тему – «біла архітектура». У будинках були запроектовані одно- і двокімнатні квартири із загальними кухнями, душовими і туалетами.

Другий квартал завершував Алею Ентузіастів (просп. Металургів) з боку передзаводської площі. Перетин просп. Металургів і вул. Рекордної виявився найвідповідальнішим в містобудівному плані.

Побудований на цій ділянці «будинок-блок» – найоригінальніша споруда кварталу. Автори проекту – архітектори Г. Орлов і В. Летавін. Гуртожиток для консультантів будівництва Дніпрогесу більше нагадував готель з необхідним набором побутових приміщень Асиметричне вирішення динаміку архітектурному образубудівлі. Виразно акцентовано головний вхід у вигляді активно виступаючого об’єму з підрізкою по першому поверху і колонадою із круглих стовпів без баз і капітелей.

Подовжений фасад будівлі з боку вулиці Рекордної в центральній частині мав наскрізний прохід у внутрішній двір. Між «будинком -блоком» і будинком на просп. Металургів, 4 раніше існував закритий перехід по другому поверху, аналогічний переходам «будинку -комуни». Фасади були гладко отиньковані й пофарбовані у білий колір, що об’єкту стриманої парадності.

«Будинок-комуна» зазнав безліч перебудов. Частину другого житлового корпусу після Другої світової війни не відновили. Переходи між будинками розібрали. Вигляд фасадів житлових корпусів і клубу-їдальні змінили на догоду класичному стилю. Архітектурний ансамбль будинків О. Яфи по центральній осі було замкнуто спорудою нового п’ятиповерхового будинку, що спричинило переміну фасадів будинків № 6 і № 10. Будинок на просп. Металургів, 12 позбувся обробки фасадів туфом. Змінилася форма вікон, балконів. З’явився могутній виразний карниз на модульйонах, балкони набули кронштейни.

«Квартал-комуна» № 2 є цінною пам’яткою архітектури і містобудування міста.

[Посохин М.В. Город для человека. – М., 1973. – С. 16; Хан-Магомедов С.О. Архитектура советского авангарда. – М., 2001. – Т. 2 . – С. 71.]

Джерело: Матеріали до багатотомного «Зводу пам’яток історії та культури України»: Запорізька область. – К.: 2016 р., , с. 244 – 245.

Більше фотографій: