2007 р. Подайте на купол для музею

Андрій Багнюк

Дата: 24.05.2007

Знайдена на Хортиці культова споруда епохи пізньої бронзи потребує збереження.

Розкопаний у 2004-2005 роках унікальний пам’ятник архітектури фахівці в один голос визнали «українським Стоунхенджом»: так добре в нашій країні більше не збереглася жодна історична знахідка, вік якої – майже три з половиною тисячоліття! Гендиректор національного заповідника «Хортиця» Костянтин Сушко підтвердив інформацію, ніби науковцям не вистачило і трьох років, аби чітко сказати, що саме знайдено на острові – культову споруду, житло предків чи щось інше?

Донині не сходяться фахівці і в оцінці перспектив знайденої пам’ятки. Песимісти акцентують увагу на спорудженні нових мостових автопереходів через Дніпро, близькість яких вони вважають згубною для цінної знахідки археологів. Оптимісти, передовсім будівельники, стверджують полярне: без проекту використання острова для розв’язання транспортного вузла навряд чи хто дізнався б про древню споруду.

І це дійсно так: доісторичний «гостинець» Хортиці виявили саме будівельники, знявши кілька пластів заповідної землі; вже потім за розкопки взялися археологи.

З огляду на унікальність знахідки низка громадських організацій за підтримки екологів тривалий час чинила спротив прокладанню мостів через заповідну Хортицю – є ж, мовляв, альтернативні проекти транспортного розвантаження Запоріжжя! Вникли у конфліктну ситуацію столичні експерти і Президент України – «народився» Меморандум спільних дій щодо збереження і подальшого розвитку національного заповідника «Хортиця».

15 вересня 2005 року його підписали двадцять керівників уряду, регіону і низки міністерств, від яких залежить функціонування заповідних територій, нагадав у розмові зі мною заступник генерального директора «Хортиці» Сергій Сурченко.

Своєрідну декларацію намірів («Подбаємо…», «Оптимізуємо…», «Захистимо…» і т.п.) тоді ухвалили як компроміс: «Якраз напередодні цієї розмови з вами ми з гендиректором ще раз переглянули Меморандум, – сказав пан Сурченко. – У ньому мінімум конкретики щодо розвитку заповідника, лише загальні фрази, побажання… Фінансування ж і надалі залишається недостатнім».

Аби «вовки були ситі і вівці вціліли», в бюджеті на спорудження мостових переходів, щоправда, спеціальним рядком заклали 160 тисяч гривень для продовження розкопок археологічного пам’ятника. Та Сергій Сурченко уточнив, що така існує практика – фінансувати «розвідувальні» роботи археологів перед початком спорудження будь-чого, і тепер шляхи «копачів» та будівельників розійшлися.

Начальник міського управління капбудівництва Іван Сухомлин вже застеріг, що надалі з коштів, виділених для зведення мостів, жодної гривні на розкопки не піде, позаяк за «нецільове витрачання казни можна і на нари загриміти».

Сергій Сурченко упевнений: якщо археологічній знахідці щось і загрожує, то не присутність будівельників, а відсутність фінансів. У майбутньому – коли потужну техніку виведуть з острова, і можна буде розконсервувати культову споруду. У планах хортичан – зведення над нею купола зі скла (плексигласу) й облаштування на місці знахідки ще одного музею.

На все це необхідно до трьох мільйонів гривень. На фінансування винятково з держбюджету годі розраховувати, відтак дирекція заповідника чинитиме традиційно – піде «на поклін» до влади місцевої і патріотично налаштованих спонсорів. А там, дивись, і столичні можновладці згадають, що скріпили своїми підписами Меморандум, аби уможливити «перетворення національного заповідника «Хортиця» у потужний музейний, науковий, рекреаційний комплекс, провідний осередок освітньої та виховної роботи, утвердження української державності».

Тим часом в археологів песимізму не поменшало, і вони прогнозують, що купол над музеєм перспектива віддаленіша, ніж руйнація унікальної доісторичної знахідки.

Джерело: “Україна молода”