1967 р. Історія українського мистецтва
Замок у Кам’янці-Подільському, заснований, імовірно, ще за домонгольських часів, пізніше неодноразово перебудовувався в дереві. В камені його почали перебудовувати раніше XV століття. Тоді було споруджено муровані стіни та вежі з напільної сторони і з боку старої хотинської дороги, що пролягала на південь від замка. Замок мав нерегулярне планування. Збудований перед вузьким перешийком, що був єдиним зручним доступом у місто, він являв собою надійну міцну фортецю. Але вже на початку XVI століття укріплення виявилися недостатніми, і тому під керівництвом архітектора Іова Претвича (мабуть, чеха) було проведено великі перебудовчі роботи, закінчені лише в 1545 році, коли замок набув остаточного вигляду, в якому він частково зберігся і до наших днів. Тоді ж, у середині XVI століття, було збудовано й муровані укріплення навколо міста з Польськими та Руськими воротами. Укріплення Кам’янця-Подільського – один з найцікавіших оборонних комплексів, що відзначається не лише значними воєнно-інженерними, але й високими архітектурно-художніми якостями.
До перебудови замок мав дві башти-брами – напільну і міську, а також сім інших башт, що були розташовані залежно від потреб оборони. Так, наприклад, з південної сторони башти стоять густіше, більшість з них має циліндричну форму і лише дві надбрамні та південно-східна наріжна, що дістала пізніше назву Кармалюкової, – прямокутні в плані. Башти мали в завершенні, подібно до луцьких, зубці-мерлони.
З метою посилення оборони Іов Претвич вжив низку заходів, спрямованих на укріплення замка. Завершення башт було перебудовано, на деяких з них зробили нові машикулі, а на багатьох тонкі зубці-мерлони замінили на грубіші. Башту-браму і частину старого муру з боку міста розібрали, а новий мур провели далі на схід, внаслідок чого збільшилась площа двору. Докорінно було перебудовано західну частину замка з напільного боку. Для посилення оборони брами перед замком з боку поля спорудили башти Донну (Денну) і Нову. В багатьох баштах було зроблено нові білокам’яні різьблені одвірки, що надавало замкові привітного вигляду і пом якшувало суворість вигляду оборонних споруд. Особливо сприяло цьому мальовниче завершення башт машикулями на фігурних кам’яних кронштейнах. У пом’якшенні суворих форм оборонної архітектури велику роль відіграло також і декорування завершення веж орнаментальним кольоровим фризом, виконаним технікою фрески (башта Рожанка) або технікою сграфіто (Польська брама). Для Кам’янецького замка характерне дуже тонке й органічне поєднання архітектури з природним оточенням, з структурою скелястих берегів, чому сприяє характер кладки споруд з постелистих брил місцевого каменю.
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 36 – 37.