1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

При в’їзді в Кам’янець з хотинської дороги подорожнього зустрічають укріплення замка, поставлені перед мостом через Смотрич. Серед українських міст Кам’янець виділяється характером свого природного оточення. Він займає видовжений овальний півострів, утворений Смотричем, річища якого біля замка не сходяться, лишаючи між собою гребінь скелі, завширшки тільки 14 метрів. Поставлені тут укріплення надійно замикали вхід до міста, тому що береги ріки 20 – 30-метрової висоти абсолютно прямовисні. В Кам’янці окремими громадами жили українці, вірмени і поляки, маючи самоврядування. Щільна забудова з трикутними фронтонами і стрімкими дахами, католицькі костьоли з високими баштами, українські та вірменські церкви разом з оборонними баштами робили вигляд міста цілком своєрідним. Далеко внизу виблискує вузенька стрічка Смотрича, над яким нависають величезні скелі, де-не-де обвиті диким виноградом. Понад берегами вузенька смужка суходолу, густо забудована маленькими будиночками, а над ними підносяться вічні вартові Кам’янця – кам’яні башти Столярська, Кушнірська, Ковальська, Гончарська, Вітряна, що дістали свої назви від цехів, які будували їх.

У XVI ст. завдяки жвавій торгівлі, особливо із Сходом, та розвиткові фольварочного господарства, Кам’янець потребував ще додаткових входів. Тому в 40-х роках XVI ст. було почато будівництво Руської та Польської брам для зв’язку з руськими і польськими фольварками. Це оригінальні оборонні споруди, мури яких починались від скель зовнішніх берегів, з двома баштами на протилежному боці ріки і трьома – на внутрішньому. Біля них проходив брід, а в одній з башт на правому березі була брама з передбрамним укріпленням на взірець руського захаба або польського барбакана. Башти – круглі, прямокутні з гранчастим завершенням, з високими наметовими дахами, з білокам’яною різьбою на одвірках і чорно-білими орнаментами в техніці сграфіто, – робили мальовничим і воднораз імпозантним складний за плануванням і композицією мас ансамбль Руської і Польської брам.

Кам’янецький замок має тепер десять башт, частина яких разом з мурами вже в XIV ст. були кам’яними. Укріплення будувались і удосконалювались у XV, XVI, XVII і навіть XVIII ст. Найбільш ґрунтовні роботи провів у 1545 р. архітектор Іов Претвич, про що свідчить напис на табличці в мурах башти над криницею. Тоді він замість «ветхих і тонких зубців» вимурував «нові і товстіші», розширив подвір’я в напрямі мосту, вставив у башти багато нових білокам’яних одвірків з різьбою в стилі Ренесансу, а також української дерев’яної архітектури. З незначними змінами замок зберіг свій вигляд порівняно добре. Хоч його будували майстри різних епох, він відзначається композиційною і стилістичною єдністю. Важко назвати ще якусь оборонну споруду, яка б так «вписувалася» в ландшафт і була така домірна із скелястою горою. Мури та башти своєю шаруватою структурою, кольором і фактурою є ніби продовженням скель, на яких стоять, бо вони збудовані з одного і того ж матеріалу. Башти двох видів – круглі й типу дерев’яних дзвіниць або церковних бань – «восьмерик на четверику». На деяких уціліло аркатурне вінчання на взірець Острога, що надає їм великої виразності. Спочатку в замку було чимало будівель з кахляними печами та білокам’яною різьбою. На кахлях зображались орнаментальні або й сюжетні улюблені тоді композиції козаків-вершників.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 284 – 286.