Актова зала
Олена Конакова, Валентина Марьонкіна, Валерій Пономарьов
Розмір зображення: 683:507 піксел
Актова зала, церква, навчальне приміщення, поч. 20 ст. (архіт., іст.). Пров. Духовний, 2. До східного торця головного корпусу духовного училища на поч. 20 ст. прибудовано цегляну будівлю, в якій містилися: актова зала, училищна церква (1912) та навчальні класи (архітектор невідомий).
Будинки з’єднані між собою невеликим переходом на рівні другого поверху. Проїзд до внутрішнього двору виконаний у вигляді арки. Корпус актової зали – монументальна, двоповерхова, на високому цоколі будівля з первісно компактним прямокутним планом. Розташований на похилому рельєфі. Головний фасад вирішений парадно, у стилі неокласицизму з елементами ренесансу. Композиція його – асиметрична, має чітке горизонтальне та вертикальне членування. Перший поверх виконаний у вигляді масивного стилобату, відділеного від верхніх рельєфним карнизом.
Середня частина головного фасаду виділена ризалітом, у площину якого на рівні другого поверху вписана аркада із 6 тричетвертних колон іонійського ордеру на високих базах. Між колонами розташовані 5 високих віконних прорізів арочного завершення із сандриками та замковими каменями. Кути ризаліту акцентовані масивними рустованими пілонами. Віконні прорізи першого поверху прямокутні, прикрашені рельєфними замковими каменями, на які спирається широка полиця, котра слугує основою для баз колон другого поверху. Увінчує середню частину головного фасаду розвинений карниз великого виносу, над яким височіє цегляний парапет. Насичена пластика ризаліту явно контрастує зі стриманістю архітектурного рішення крил: гладка поверхня стіни, кути лівого крила головного фасаду (на 3 віконних осі) і правого (на 1 вісь) закріплені рустованими пілястрами. Лише віконні прорізи першого поверху прикрашені профільованими фронтонами трикутної форми.
До 1917 тут містився навчальний заклад для початкової освіти і підготовки дітей-сиріт та дітей бідного духівництва до служіння у церкві та навчання в духовній семінарії. Тут відбувалися щорічні з’їзди духівництва, які проводили регулярний огляд приміщень, вирішували матеріальні проблеми організації навчальновиховного процесу і розподілу стипендій, облаштування гуртожитку.
До кін. 19 ст. не було гуртожитку, який споруджено в 1890 на 300 місць. У ньому безкоштовно або за зменшену платню проживали сироти місцевого духовенства та діти бідних представників духовенства, які мали успіхи у навчанні. Діти із заможних сімей проживали у гуртожитку за 80 руб. на рік. Діти із сімей ін. вірувань – за 100 руб. Лікарні при закладі не було, обов’язки лікаря виконував колезький радник І. Прожанський.
Під час німецько-радянської війни 1941 – 45 будівля виконувала функцію складу – зберігався італійський військовий одяг. При визволенні м. Куп’янська декоративне оздоблення фасаду та інтер’єру будинку зазнали значних втрат.
Відновлення будівлі у 1954 характеризувалося пристосуванням її під потреби кінотеатру, внаслідок чого у лівобічній частині цокольного поверху, перетвореного на фойє, влаштований окремий вхід. Первісні перекриття поверхів і парадні сходи не збереглися. До дворового фасаду прибудовано два об’єми сходів. Нові залізобетонні перекриття спираються на 8 колон, встановлених паралельно поздовжнім несучим стінам зали. У східному торці будівлі розташовані тамбури виходів із глядацької зали.
Джерела та література:
Куп’янськ: Зб. архівних документів і матеріалів. Державний архів Харківської області / Голов. ред. А. І. Епштейн; упоряд.: Л. М. Момот та ін. – Х.: Фоліо, 1994.
Православная энциклопедия Харьковщины. – Х.: Майдан, 2009.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 34 – 35.