Духовне училище

Олена Конакова, Валентина Марьонкіна, Яна Пересьолкова, Валерій Пономарьов

Розмір зображення: 683:304 піксел

Духовне училище, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт., іст.). Вул. 1 Травня, 2, на розі з пров. Духовним, 2. Займає наріжну частину кварталу в центрі міста. Входило до комплексу споруд Покровського собору. Училище засноване 1819. У 1842 за проектом арх. Щедріна побудовано двоповерховий навчально-адміністративний корпус (не зберігся). Призначався заклад для духовно-навчального округу Ізюмського, Куп’янського, Старобельського повітів. Містився в 2 будівлях. Почесними наглядачами були купці Н. Дунаєв і Ф. Цицаркін.

У 1890-х рр. побудований новий головний триповерховий корпус у стилі неоренесансну (архітектор невідомий). У плані має прямокутну конфігурацію. Наріжне розташування обумовило рівнозначне за декоративністю вирішення фасадів, що мають чітке горизонтальне та вертикальне членування. При цьому обидва фасади не мають виражених осей симетрії. Поверхи відділені один від одного профільованими карнизами. Цокольний поверх виконаний у вигляді стилобату. Кути ризалітів на обох фасадах акцентовані рустованими лопатками. Вікна другого поверху – арочні, на флангах згруповані по двоє та прикрашені замковими каменями, декорованими маскаронами та листям аканту. Частина віконних прорізів фасаду з боку провулку акцентовані трикутними фронтонами та сандриками з ліпленням флорального характеру.

Головний вхід міститься на зрізаному куті, який підкреслюється балконом третього поверху та завершеним трикутним фронтоном. Увінчує будівлю розвинутий антаблемент з пристінками на рівні карнизу, який складається з пасків та стрічок гут. Бічний (північний) фасад завершений пологим трикутним фронтоном. Первісно наріжну частину будівлі прикрашав парапет з балясинами та декоративними вазонами (втрачені під час німецько-радянської війни 1941 – 45).

Будівля цегляна, планувальна система – коридорна. Вестибюль неправильної п’ятигранної форми з’єднується з коридором через сходову площадку. Збереглися первісні перекриття у вигляді склепінь у приміщеннях цокольного поверху на південному торці будівлі. Вуличні фасади покриті фарбою кольору цегли. Декоративні деталі виділені білим. Будівля кол. духовного училища є оригінальним зразком провінційних навчальних закладів, які були поширені на Харківщині у 2-й пол. 19 – поч. 20 ст.

На 1900 училище складалося з 4-х основних класів і одного підготовчого. Для дітей православного духовенства училищного округу навчання було безкоштовним, діти ін. станів вносили за рік 60 руб. Стипендій в училищі було 2: одна – імені преосвященних Аполлоса і Павла (48 руб.), друга – імені високопреосвященного Амвросія (130 руб.). Благодійних коштів училище мало 3900 руб. До підготовчого класу вступали діти 9 – 11 років, зі знанням початкових молитов і вмінням читати російською.

У перший клас вступали діти 10 – 12 років, які були вже навчені читати і писати російською та читати церковнослов’янською, які знали загальновживані молитви, Символ віри та заповіді, з арифметики – перші дві арифметичні дії і таблицю множення. У наступні класи приймалися діти, які мали відповідні до класу знання і вік. Учні, котрі успішно закінчували повний курс, після іспитів переводилися у перший клас духовних семінарій, а при вступі на цивільну службу отримували чин чотирнадцятого класу без іспитів. В училищі у вечірній час проводились додаткові заняття.

Паралельних класів не було, учнів протягом року приймали як у підготовчий клас, так і в наступні. Кількість учнів була такою: 1860-ті – 120 чол., 1870-ті – 150 чол., 1880 – 1900-ті – 160 чол. Навчання в училищі велося на високому рівні, забезпечувалося найновішими технічними засобами, про що свідчить придбання правлінням училища у 1899 за дозволом губернської влади тодішньої новинки – проекційного (чарівного) ліхтаря. Духовне училище діяло до 1917. Першим смотрителем навчального духовного закладу був протоієрей Сергій (Соколовський). Влітку і восени 1919 в цьому корпусі містився штаб одного із з’єднань військ ЗСПР.

1923 – 32 тут розташовувався окружний відділ Головного політичного управління. 1932 – 42 в цьому будинку розташовувався педагогічний (учительський) інститут, випускники якого працювали на Харківщині і на Донбасі. З груд. 1939 тут містився госпіталь для лікування поранених та обмерзлих червоноармійців, які воювали з фінами на Карельському перешийку під час радянсько-фінської «Зимової війни» 1939 – 40. 1942 приміщення пристосували для армійських потреб. При відступі німецьких військ у 1943 декоративне оздоблення фасаду та інтер’єру будинку зазнали значних втрат від вибухів та пожежі, також були зруйновані внутрішні перегородки та покрівля.

Наприкін. 1960-х – поч. 1970-х рр. відбудоване та оснащене поліграфічним устаткуванням. З того часу тут друкарня. Першим директором друкарні був І. Усик.

Джерела та література:

Куп’янськ: Зб. архівних документів і матеріалів. Державний архів Харківської області / Голов. ред. А. І. Епштейн; упоряд.: Л. М. Момот та ін. – Х.: Фоліо, 1994.

Православная энциклопедия Харьковщины. – Х.: Майдан, 2009.

Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.

Наш рідний Куп’янськ [].

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 38 – 39.