2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Рибаков

541.33. «Театр Бергоньє» (тепер – Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки) 1875 – 2000-і рр. (іст.).

Вул. Б. Хмельницького, 5. На розі з вул. Пушкінською, на червоних лініях забудови.

1868 француз О. Бергоньє купив за 15 тис. крб. земельну ділянку пл. 1095 кв. сажнів на розі вулиць Фундуклеївської (сучасна вул. Б. Хмельницького) і Ново-Єлизаветинської (тепер вул. Пушкінська). 1874 австрієць І. Соббот збудував у садибі О. Бергоньє тимчасовий «дерев’яний для кінних вистав цирк». На ділянці було також споруджено двоповерховий мурований з галереєю будинок і добудову до нього. Власник садиби О. Бергоньє (а з часом і його спадкоємці та нові власники) вирішив здавати циркове, пізніше й театральне приміщення в оренду різним антрепренерам і колективам.

1875 зведено цегляне приміщення театру-цирку «Альказар» за проектом арх. В. Ніколаєва. Його відкриття відбулося 28 грудня 1875. Директором цирку був князь В. Оболенський. 1876 в приміщенні цирку О. Бергоньє працював цирк Ж. Леонардо. У жовтні 1877 – лютому 1878 його орендував приватний драматичний театр актора І. Александровського під назвою «Загальнодоступний театр». У зв’язку з непристосованим приміщенням, низьким рівнем вистав зала для глядачів була напівпорожньою, і в лютому 1878 театр закрився.

1878 – 87 (з перервами) тут працював театр антрепренера М. Савіна (справж. прізв. – Славич; 1840 – 1906). Драматично-опереткова трупа М. Савіна відкрила перший сезон в орендованому приміщенні цирку Бергоньє 5 березня 1878 і виступала тут до 14 травня. В її складі були актори: М. Аграмов, О. Глама-Мещерська, В. Лінська-Неметті, Є. Лавровська, М. Свободіна-Баришева, Т. Чужбинов та ін.

Оскільки в цей час дуже популярними були оперети, М. Савін включив до акторського складу запрошених «зірок» оперети з Москви – подружжя С. Бєльську та В. Родона. Виступали й гастролери – артисти санкт-петербурзького Александринського театру П. Стрепетова і М. Писарєв (вистава «Гірка доленька» О. Писемського та ін.).

Влітку 1878 власник О. Бергоньє перебудував циркове приміщення під драматичний театр, і всі наступні спектаклі трупи М. Савіна та інших колективів з 24 вересня 1878 проходили в цьому постійному, щоденному «Театрі Бергоньє».

Назва театру кілька разів змінювалася: «Театр Бергоньє» (1878 – 1900), «Театр спадкоємців Бергоньє» (з 16 листопада 1900), короткий час – «Театр Е. О. Бергоньє», «Театр С. В. Брикіна», «Театр Є. Брикіної», «Театр Т. М. Апштейна» (останній власник).

Простора зала для глядачів мала чотири яруси, була просто, але гарно оздоблена і при газовому освітленні мала привабливий вигляд. До лож верхнього ярусу і гальорки вели двоє широких кам’яних сходів. У залі було достатньо свіжого повітря. Щодо акустики, то на верхніх ярусах глядач чув, як і в партері. 1883 комісія з пожежної безпеки тимчасово закрила театр. У перебудованому приміщенні зроблено додатковий вихід на вул. Ново-Єлизаветинську. У 1890-х рр. будинок реконструйовано: розширено його залу, проведено електричне освітлення. У 1930-х рр. перебудовано.

Будинок чотириповерховий, мурований, тинькований, з розвиненим об’ємом вздовж вул. Пушкінської. Чоловий фасад на вул. Б. Хмельницького оформлено великомасштабним портиком з прямокутними в перерізі колонами на масивних п’єдесталах. На рівні другого і третього поверхів між колонами розташовано аркові прорізи заввишки у два поверхи. Облямування віконних прорізів і капітелі колон виділено кольором.

На фасаді театру встановлено меморіальні дошки: в пам’ять першого виступу в цьому приміщенні української трупи М. Кропивницького (1958, білий мармур; ск. І. Гончар); режисеру К. Хохлову (1981, бронза; ск. Н. Дерегус, арх. О. Стукалов). У фойє будинку 1965 встановлено мармурову меморіальну дошку з іменами 15 загиблих під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 акторів і працівників театру.

Література:

Архів Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки;

Фонди Музею Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки (репертуарні листи акторів, які працювали в театрі; Ч. 1, 3);

Особисті архіви Л. Ю. Давидова, М. Б. Чистякової;

Особистий архів Л. Ю. Давидова;

ЦДАВОВУ, ф. 1738, оп. 1, спр. 48, 49;

ЦДАМЛМУ, ф. 649, оп. 1, спр. 14, 18;

Альбом Н. Н. Соловцова / Изд. А. М. Крамского. – К., 1902;

Анатолій Петрицький: Спогади про художника. – К., 1981;

Вечерняя газета РОСТА. – 1919. – Декабрь; 1920. – Январь; Вісті. – 1919 – 1920;

Горбачев Д. Анатолий Галактионович Петрицкий. – К., 1970;

20 лет: Государственный русский драматический театр им. Л. Украинки. – К., 1946;

Есть три эпохи у воспоминаний: К. Хохлов, В. Нелли, Н. Соколов, Д. Боровский. – К., 2001;

Зюков Б., Сенникова Р. Киевский государственный ордена Трудового Красного Знамени академический русский драматический театр им. Л. Украинки. – К., 1977;

Искусство. – 1922. – № 1 – 7;

История советского драматического театра. – М., 1966. – Т. 1;

Киевлянин. – 1877 – 1916;

Киевский Государственный ордена Трудового Красного Знамени академический русский драматический театр им. Л. Украинки / Авт. сост. В. Щеголев. – К., 1960;

Киевский коммунист. – 1919. – Март;

Коммунар. – 1919. – Март; Курбас Л.: Статьи и воспоминания. – М., 1987;

Курбас Л. Філософія театру / Упоряд. М. Г. Лабінський. – К., 2001;

Кучеренко З. Вадим Меллер. – К., 1975;

Лесь Курбас: Спогади сучасників. – К., 1969;

Лесь Курбас у театральній діяльності, в оцінках сучасників: Документи. – Балтимор; Торонто, 1989;

Мистецтво України: Біогр. довідник. – К., 1997;

Неллі В. О. Моріц Уманський. – К., 1967;

Николаев Н. И. Драматический театр в Киеве (1803 – 1893). – К., 1898;

Очерки истории русского драматического театра: В 3 т. – М., 1954. – Т. 1;

Очерки истории русского драматического театра: В 6 т. – М., 1961. – Т. 3;

Паталеев А. Письмо в редакцию // Последние новости. – 1915. – 12 нояб.;

Пилипенко Н. Життя в театрі. – Нью-Йорк, 1968;

Последние новости. – 1917 – 1919;

Пролетарская правда. – 1922 – 1926;

Театр. – 1919. – № 2, 7; 1922. – № 1 – 8; 1923. – № 1 – 16;

Театральна декада. – К., 1936 – 1941;

Театральна культура. – 1964. – К., 1966. – Вип. 1;

Театральна культура. – 1965. – К., 1967. – Вип. 2;

Театральна культура. – 1966. – К., 1968. – Вип. 3;

Театральний Київ. – К., 1946 – 1970;

Театрально-концертний Київ. – К., 1971 – 2005;

Туркевич В. Д. Хореографічне мистецтво України у персоналіях. – К., 1999;

Ярон С. Г. Воспоминания о театре (1867 – 1897). – К., 1898;

Ящин Я. П. Биография балетной студии И. А. Чистякова. – К., 1925.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1793 – 1807.