Актори (П – С)

Петрицький Анатолій Галактіонович (1895 – 1964) – живописець і художник театру, народний художник СРСР (з 1944), лауреат Державної премії СРСР (1949, 1951); професор Київського художнього інституту (1947 – 50), учасник понад 40 виставок (українських, всесоюзних, міжнародних).

Оформляв вистави в багатьох театрах Києва, Харкова, Одеси, Москви, в Казахському оперному театрі; театральні інтер’єри, клуби, робітничі театри, створював панно для ярмарків тощо.

У цьому театрі оформив вистави: «Дванадцята ніч» В. Шекспіра (1936), «Камінний господар» Лесі Українки (1939), «Лихо з розуму» О. Грибоєдова (1945), «Навіки разом» Л. Дмитерка (1949), «Місяць у селі» І. Тургенєва, «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра (обидві – 1954).

Петров Сергій Сергійович (1895 – 1965) – актор (з 1911), народний артист УРСР (з 1948).

1944 – 60 працював у цьому театрі.

Ролі: Протасов («Діти сонця» М. Горького), князь Абрезков («Живий труп» Л. Толстого), Репетилов («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Дулебов («Таланти і поклонники» О. Островського), Сорін («Чайка» А. Чехова), Кара-Бей («Навіки разом» Л. Дмитерка), Флюгель («Життя починається знову» В. Собка), Цупович («Під золотим орлом» Я. Галана), Михайло Михайлович («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Нанкович («Пані міністерша» Б. Нушича), Ламперт («Острів миру» Є. Петрова), Данилич («Небезпечний попутник» А. Салинського); а також Калеб («У пущі» Лесі Українки), Генерал Біскупський («Світанок над морем» В. Суходольського; обидві – 1957) та ін.

Загалом – у понад 40 виставах.

Предаєвич Віра Леонідівна (1926 – 2003) – актриса, режисер, народна артистка УРСР (з 1996). Працювала в Одеському російському драматичному театрі ім. А. Іванова (1950 – 53).

З 1953 – у цьому театрі.

Ролі: Ліля («Дочка прокурора» Ю. Яновського, перша і єдина виконавиця; 1954), Ірина («Три сестри» А. Чехова), Хеся («Мораль пані Дульської» Г. Запольської; обидві – 1955), Ліза («Діти сонця» М. Горького, 1956), Галя Мірошниченко («Світанок над морем» В. Суходольського), Джоанна («У пущі» Лесі Українки; обидві – 1957), Тетяна («У пошуках радості» В. Розова, 1958), куртизанка («Комедія помилок» В. Шекспіра, 1959), Тамара («Проводи білих ночей» В. Панової, 1961), Людмила («Друзі і роки» Л. Зоріна, 1962), Дженні Стюарт («Сенсація № 1» Л. Дмитерка, 1965), Лушка («Піднята цілина» за М. Шолоховим, 1966), Софія («Далекі вікна» В. Собка, 1967), Авдотья («Діти Ванюшина» С. Найдьонова, 1970), Донна Консепсьйон («Камінний господар» Лесі Українки, 1971), Люсі Шабер («Друге побачення» В. Собка, 1972), Кума («Влада темряви» Л. Толстого, 1974), Хльостова («Лихо з розуму» О. Грибоєдова, 1978), Шаблова («Пізня любов» О. Островського, 1982), Вільгельміна Вуланд («Хижаки» О. Писемського, 1986), Сусідка («Криваве весілля» Ф. Гарсіа Лорки, 1988), Дружина («Крокодил» за Ф. Достоєвським, 1997) та ін.

Загалом – понад 100 ролей.

Режисерські праці: «Друге побачення» В. Собка (1972), «Прошу занести до стенограми» Р. Феденьова (1981), «Гра у джин» Д. Кобурна (1984), «Жанна» О. Галіна (1989).

Прозоровський Левко Михайлович (справж. – Ременников; 1880 – 1954) – режисер, народний артист РРФСР (з 1949); актор (з 1899). Працював у театрах Кам’янця-Подільського, Пензи, Саратова, Костроми, Вологди, Одеси та ін. (з 1905), режисер московського Малого театру (з 1923).

1934 – 36 – художній керівник цього театру. Поставив спектаклі: «Бійці» Б. Ромашова (1935), «Наші серця» Я. Родіонова, «Слава» В. Гусєва (обидві – 1936).

Розін Мусій Бенедиктович (1906 – 76) – актор, заслужений артист УРСР (з 1946).

1926 – 74 працював у цьому театрі.

Ролі: Вурм («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Чирячок («Фіолетова щука» О. Корнійчука; обидві – 1931), Андрон («Мій друг» М. Погодіна, 1932), Акімов («Вороги» М. Горького, 1934), Ленін («На березі Неви» К. Треньова, 1937), Чернець Данило («Навіки разом» Л. Дмитерка, 1949), Ганс Ріхтер («Життя починається знову» В. Собка, 1950), Плюшкін («Мертві душі» за М. Гоголем, 1952), Перший офіцер («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1956), Полковник Ріггс («Світанок над морем» В. Суходольського), Калеб Педдінгтон («У пущі» Лесі Українки; обидві – 1957), Берест («Платон Кречет» О. Корнійчука, 1964), Коваленко («Далекі вікна» В. Собка, 1967), Старший гість («Камінний господар» Лесі Українки, 1971), Голова комісії («І земля скакала мені назустріч» П. Загребельного), Манштейн («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка), Строганов («Останні дні» М. Булгакова; всі – 1974) та ін.

Загалом – у понад 90 виставах.

Режисерські праці: «Куховарка» А. Софронова (1959), «Останні» М. Горького, «Іркутська історія» О. Арбузова (1960; обидві – разом з М. Соколовим), «Втрачений син» О. Арбузова, «Четвертий» К. Симонова (обидві – 1961), «Перед вечерею» В. Розова (1962), «Безсмертна ліра поета» Р. Івицького (разом із М. Соколовим), «Шануй батька свого» В. Лаврентьєва (обидві – 1964), «На дикому березі» за Б. Полевим (1965, разом із М. Соколовим), «Є така партія!» І. Рачади (1970, разом із А. Горбенком), «Останні дні» М. Булгакова (1974, разом з Б. Еріним).

Романов Михайло Федорович (1896 – 1963) – актор театру й кіно, режисер, театральний діяч, народний артист СРСР (з 1951); працював у Ленінградському театрі драми ім. О. Пушкіна (1924 – 36).

1936 – 63 – у цьому театрі, 1953 – 58 – головний режисер.

Ролі: Дон Феліпо («Благочестива Марта» Тірсо де Моліни, 1936), Протасов, двірник («Діти сонця» М. Горького), Фердінанд («Мачуха» О. де Бальзака; обидві – 1937), Горський («Порт-Артур» Л. Нікуліна, 1938), Федір Протасов («Живий труп» Л. Толстого, 1940), Лаврецький («Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим, 1941), Генрі Хіггінс («Пігмаліон» Б. Шоу, 1945), Командор («Камінний господар» Лесі Українки, 1946), Сміт («Російське питання» К. Симонова, 1947), Мелузов («Таланти і поклонники» О. Островського, 1948), Джо Келлер («Всі мої сини» А. Міллера), Виговський («Навіки разом» Л. Дмитерка, 1949), Тригорін («Чайка» А. Чехова, 1950), Макаров («Під золотим орлом» Я. Галана), Вершинін («Панцерник № 14-69» В. Іванова), Арбенін, Князь Звєздич («Маскарад» М. Лермонтова; всі – 1952), Рауль Ріго («Золота чума» В. Соловйова, 1953), Нил Микитович Чуйко («Дочка прокурора» Ю. Яновського, 1954), Комісар («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1956), Котовський («Світанок над морем» В. Суходольського, 1957), Окайомов («Машенька» О. Афіногенова, 1959), Войницький («Дядя Ваня» А. Чехова, 1960), Несчастливцев («Ліс» О. Островського, 1962) та ін. Загалом – майже 45 ролей.

Постановки: «Сади цвітуть» В. Масса і М. Куличенка, «Діти Ванюшина» С. Найдьонова (разом з Ю. Йоффе), «Фельдмаршал Кутузов» В. Соловйова (всі – 1940), «Дочка прокурора» Ю. Яновського (1954), «Роки блукань» О. Арбузова (1955), «Гроші» А. Софронова, «Діти сонця» М. Горького (разом з Б. Нордом і В. Неллі), «Коли цвіте акація» М. Вінникова (керівник постановки; всі – 1956), «Вогненний міст» Б. Ромашова (разом з М. Соколовим; 1957), «У пошуках радості» В. Розова (1958), «Машенька» О. Афіногенова (1959), «Дядя Ваня» А. Чехова (1960), «Ліс» О. Островського (1962); а також «Тридцять срібників» Г. Фаста.

Рудін П. А. – режисер, заслужений артист РРФСР.

Перший художній керівник Державного театру російської драми (1926 – 28).

Постановки: «Кінець Криворильська» Б. Ромашова, «Приборкання норовливої» В. Шекспіра, «Кохання під в’язами» Ю. О’Ніла, «Міс Гобс» Джерома К. Джерома, «Маріон Делорм» В. Гюго, «Кохання – книга золота» О. Толстого, «Маркітантка цигарок» В. Віталіна, «Я так хочу» У.-С. Моема (всі – 1926), «Псіша» («Душа актора») Ю. Бєляєва, «Любов Ярова» К. Треньова, «Грілка» А. Мельяка, «Розіта» А. Глоби, «Дочка генерал-губернатора» В. Пушміна, «Іржа» («Костянтин Терьохін») В. Кіршона й А. Успенського, «Термідор» В. Сарду, «Штурм Перекопа» Л. Трахтенберга, «Розлом» Б. Лавреньова (всі – 1927), «Місяць ліворуч» В. Білль-Білоцерківського, «Панцерник № 14-69» В. Іванова (1928).

Сахновський Василь Григорович (1886 – 1945) – режисер, театрознавець, педагог, доктор мистецтвознавства, народний артист РРФСР (з 1938).

Працював у театрах Москви й Ленінграда, в Білоруському державному єврейському театрі, з 1926 – у МХАТі, керував школою-студією при МХАТі.

1937 поставив у цьому театрі «Безприданницю» О. Островського.

Свєтловидов Микола Панасович (справж. – Сєдих; 1889 – 1970) – актор, режисер, заслужений артист УСРР (з 1932), народний артист СРСР (з 1965), лауреат Державної премії СРСР (1942, 1949). Працював у театрі «Соловцов» та інших театрах Києва, Харкова, Малому театрі у Москві.

На поч. 1930-х рр. виконував обов’язки художнього керівника цього театру.

Постановки: «Квадратура круга» В. Катаєва (1928), «Вовча стежка» О. Афіногенова, «Людське стадо» В. Маргеріта (обидві – 1929), «Дивак» О. Афіногенова (1930), «Буревісник» С. Мстиславського, «Зміна героїв» Б. Ромашова (обидві – 1931), «Руйнування» Д. Уріна, «Єгор Буличов та інші» М. Горького (разом з В. Неллі; 1933).

Сівач Валерій Миколайович (1929 – 2004) – актор, народний артист УРСР (з 1983); в 1952 – актор Свердловського державного драматичного театру.

1965 – 2001 працював у цьому театрі.

Ролі: Дон Карлос («Дон Карлос» Ф. Шіллера, 1965), Інженер («Хто за? Хто проти?» П. Загребельного), Лятьєвський («Піднята цілина» за М. Шолоховим, обидві – 1966), Коваленко («Далекі вікна» В. Собка), Ілля Тараканов («Традиційний збір» В. Розова; обидві – 1967), Самуел («Дивна місіс Севідж» Д. Патріка, 1968), Глумов («На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського, 1969), Керенський («Є така партія!» І. Рачади), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки; обидві – 1970), Гофман, Сталін («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка), Дантес («Останні дні» М. Булгакова; всі – 1974), Маркіян («І відлетимо з вітрами» М. Зарудного, 1976), Редактор «Киевлянина» («Сподіватися!» Ю. Щербака, 1979), Граф («Віяло» К. Гольдоні, 1980), Прозоровський («Я прийшов дати вам волю» В. Шукшина, 1984), Мішель Старо («Загадка будинку Верньє» А. Крісті, 1992), Дорн («П’ять пудів кохання» А. Чехова, 1993), Чиновник («Пані міністерша» Б. Нушича, 2001) та ін.

Загалом – участь у 60 виставах.

Смирнова Ольга Василівна (1909 – 89) – актриса, заслужена артистка УРСР (з 1946).

1936 – 89 працювала у цьому театрі.

Ролі: Серафима («Раки» С. Михалкова, 1953), Шура Азарова («Давним-давно» О. Гладкова), Наталія Іванівна («Три сестри» А. Чехова; обидві – 1955), Єва Блюм («Світанок над морем» В. Суходольського, 1957), Наталія Сергіївна («Юність Полі Вихрової» за Л. Леоновим), Куртизанка («Комедія помилок» В. Шекспіра; обидві – 1959), Ліза («Втрачений син» О. Арбузова, 1961), Емма Костянтинівна («Перед вечерею» В. Розова, 1962), Христина Архипівна («Платон Кречет» О. Корнійчука, 1964); а також Ліза («Діти сонця» М. Горького), Еліза («Пігмаліон» Б. Шоу), Лариса («Безприданниця» О. Островського), Поліна («Мачуха» О. де Бальзака), Долорес («Камінний господар» Лесі Українки), Ксенія («Розлом» Б. Лавреньова), Ліза («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Сюзанна («Весілля Фігаро» П. Бомарше), Зоя («Казка про правду» М. Алігер), Енн Девер («Всі мої сини» А. Міллера), Орися («Навіки разом» Л. Дмитерка), Дружина Пеклеванова («Панцерник № 14-69» В. Іванова) та ін.

Загалом – бл. 50 ролей.

Соболєв Юрій Васильович (1887 – 1940) – театрознавець, критик, історик літератури, педагог; був завідувачем літературної частини у МХАТі-2; викладачем Вищого інституту народної освіти в Казані, Київського театрального технікуму, Театрального училища ім. М. Щепкіна, Державного інституту театрального мистецтва (два останні – в Москві).

Постановки в цьому театрі: «Зойчина квартира» М. Булгакова, «Кохання Анни Піглер» Г. Мюллера, «14 грудня 1825» О. Кугеля і К. Тверського, «Дядя Ваня» А. Чехова (усі – 1926), «Євграф – шукач пригод» О. Файка, «Чудеса в решеті» О. Толстого, «Дванадцята ніч» В. Шекспіра, «Паризькі жебраки» Е. Брізбара та Е. Ню (всі – 1927).

Соколов Микола Олексійович (1906 – 81) – актор, режисер, народний артист УРСР (з 1960). Працював у театрах Вологди, Казані, Новосибірська, Ленінграда.

1931 – 54 і 1956 – 67 – актор і режисер цього театру. Ролі: Комендант фортеці, Афонька [«Повстання Омеляна Пугачова» («Пугачовщина») К. Треньова], Поліцейський Мокроусов («Єгор Буличов та інші» М. Горького; усі – 1936), Адвокат («На березі Неви» К. Треньова), Поет Рамос, Полковник («Алькасар» Г. Мдівані), Судовий слідчий («Мачуха» О. де Бальзака), Іполит («Не все коту масниця» О. Островського), Горохов («Великий день» В. Кіршона; всі – 1937), Фуркасов («Рідний дім» Б. Ромашова, 1938), Строгач («Павло Греков» Б. Войтехова і Л. Ленча), Краснопольський («Генеральний консул» братів Тур і Л. Шейніна; обидві – 1939), Генерал («Фельдмаршал Кутузов» В. Соловйова, 1940) та ін.

Постановки: «Чудесний сплав» В. Кіршона (разом із С. Мстиславським, 1934), «Одруження» М. Гоголя (1935), «Синя хустинка» В. Катаєва (1943), «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна, «Пісня про чорноморців» Б. Лавреньова (обидві – 1944), «Дами і гусари» А. Фредра (1946), «Весілля Фігаро» П. Бомарше (1947), «Пані міністерша» Б. Нушича (1948), «Особняк у провулку» братів Тур, (1949), «Учитель танців» Лопе де Веги (1950), «Втрачений дім» С. Михалкова, «Совість» Ю. Чепуріна (обидві – 1951), «Слуга двом панам» К. Гольдоні, «Нові часи» Г. Мдівані (обидві – 1952), «Раки» С. Михалкова (1953), «У пущі» Лесі Українки, «Вогненний міст» Б. Ромашова (разом з М. Романовим; обидві – 1957), «Таке кохання» П. Когоута (1958), «Юність Полі Вихрової» за Л. Леоновим (1959), «На дикому березі» за Б. Полевим (1965), «Камінний господар» Лесі Українки (1971) та ін.

Загалом поставив понад 30 спектаклів.

Соснін Микола Миколайович (справж. – Соловйов; 1884 – 1962) – актор, народний артист РРФСР (з 1957). Грав у театрах Росії та України: 1917 – 24 – у театрі «Соловцов» (з 1919 – театр ім. Леніна), 1924 – 30 – у театрах Астрахані, Воронежа, Сімферополя, 1933 – 59 – актор МХАТу.

1930 – 31 – актор і режисер цього театру, в якому поставив спектакль «Вороги» М. Горького (1930).

Ставицький Борис Петрович (1927 – 2003) – актор, заслужений артист УРСР (з 1951); артист Ужгородського драматичного театру (1948 – 50), Харківського драматичного театру ім. Т. Шевченка (1951 – 62), Тбіліського російського драматичного театру (1962 – 66), Київського академічного українського драматичного театру ім. І. Франка (з 1970).

1966 – 70 працював у театрі ім. Лесі Українки.

Ролі: Рощин («Ходіння по муках» за О. М. Толстим, 1966), Бакченін («Зустрічі пізні і ранні» В. Панової), Сергій Усов («Традиційний збір» В. Розова), Фелікс («Сто чотири сторінки про кохання» Е. Радзинського), Годун («Розлом» Б. Лавреньова), Віктор («Варшавська мелодія» Л. Зоріна; всі – 1967), Стєклов («Більшовики» М. Шатрова), Костильов («На дні» М. Горького), Вернер, Прокурор («Перший удар» К. Кюлявкова), Геолог («Остання ніч грудня» Ю. Буряківського; всі – 1968), Історичний персонаж («Правду! Нічого крім правди!» Д. Аля) та ін.

Стрєлкова Марія Павлівна (1908 – 62) – актриса, заслужена артистка УРСР (з 1946).

1937 – 52 працювала у цьому театрі.

Ролі: Поліна («Мачуха» О. де Бальзака), Людмила, дружина Шмецгера («На березі Неви» К. Треньова; всі – 1937), Ірина Платонівна («Генеральний консул» братів Тур і Л. Шейніна), Ліза Скворцова («Рідний дім» Б. Ромашова; обидві – 1938), Мір-Ахмедова («Павло Греков» Б. Войтехова і Л. Ленча, 1939), Ліза («Живий труп» Л. Толстого), Олуен Піль («Небезпечний поворот» Дж. Б. Прістлі), Маша («Кремлівські куранти» М. Погодіна; всі – 1940), Ліза («Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим, 1941), Олена Карміна («Одруження Бєлугіна» О. Островського), Еліза Дулітл («Пігмаліон» Б. Шоу), Софія («Лихо з розуму» О. Грибоєдова; всі – 1946), Ганна Павлівна («Тепленьке місце» О. Островського), Джессі («Російське питання» К. Симонова), Олена Протасова («Діти сонця» М. Горького; всі – 1947).

Знімалася в кіно: «Веселі хлоп’ята» (1934), «Діти капітана Гранта» (1936, разом з чоловіком М. Романовим), «Соловей» (1938) та ін.