Актори (Т – Ш)

Таршин Олексій Михайлович (справж. – Бєлоусов; 1906 – 86) – актор, народний артист УРСР (з 1951); актор театрів Харкова та Києва (з 1937).

1945 – 86 працював у цьому театрі.

Ролі: Каренін («Живий труп» Л. Толстого), Агішин («Одруження Бєлугіна» О. Островського), Вагін («Діти сонця» М. Горького), Астраханцев («Генерал Брусилов» І. Сельвінського; всі – 1945), Поручик («Дами і гусари» А. Фредра, 1946), Френк Суїнні («Острів миру» Є. Петрова, 1947), Монтанеллі («Овід» за Е.-Л. Войнич, 1948), Іван Апухтін («Навіки разом» Л. Дмитерка, 1949), Майор Славін («Життя починається знову» В. Собка, 1950), Аркадій Бєлін («Під золотим орлом» Я. Галана, 1952), Джозеф Моррісон («Сенсація № 1» Л. Дмитерка, 1965), Старший гість («Камінний господар» Лесі Українки, 1971), Турков («І земля скакала мені назустріч» П. Загребельного), Щербаков («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка), Геккерн («Останні дні» М. Булгакова; всі – 1974), Скептик («Кремлівські куранти» М. Погодіна, 1977), Член парткому («Хазяйка» М. Гараєвої, 1978), Доктор Епштейн («Сині коні на червоній траві» М. Шатрова, 1980), Сусід («Не був… Не перебував… Не брав участі…» Ю. Макарова, 1982) та ін.

Загалом – майже у 80 п’єсах.

Титов Володимир Хрисанфович (1923 – 97) – актор і цирковий діяч, заслужений артист УРСР (з 1976). Працював у київському ТЮГу, театрі естради для дітей, Вінницькому обласному драматичному театрі, в «Укрестраді», «Укргастрольбюро» та інших мистецьких закладах.

1952 – 57 – актор цього театру.

Ролі: Фрак, Камер-юнкер, Іван («Маскарад» М. Лермонтова), Другий жандарм («Овід» за Е.-Л. Войнич), Споров («Нові часи» Г. Мдівані), Гуліо («Учитель танців» Лопе де Веги), Кочі («Сходить сонце» С. Вургуна), Іван («На жвавому місці» О. Островського), Другий чоловік («Золота чума» В. Соловйова), Комсомолець («До нового берега» В. Лаціса), Слуга в готелі («Слуга двом панам» К. Гольдоні), Михайло («Небезпечний попутник» А. Салинського), Секретар опікунської ради («Мертві душі» за М. Гоголем), Міліціонер («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Агент розвідки («Ходіння по муках» за О. М. Толстим), Арчіл Габунія («Дзига» Н. Бараташвілі), Матвій («Місяць у селі» І. Тургенєва), Служка в кабінеті («Живий труп» Л. Толстого), Гість на балу («Давним-давно» О. Гладкова), Ад’ютант Ворошилова («Олеко Дундич» М. Каца й О. Ржешевського), Охоронець («Гроші» А. Софронова), Купець («Діти сонця» М. Горького); а також Бочкін («Роки блукань» О. Арбузова, 1955), Хаджі-Бей («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1956) та ін.

Товстоногов Георгій Олександрович (1915 – 89) – режисер, народний артист СРСР (з 1957), Герой Соціалістичної Праці (1983), доктор мистецтвознавства, професор, лауреат Ленінської премії (1958), Державної премії СРСР (1950, 1952, 1968, 1978); режисер Тбіліського російського театру, головний режисер ленінградського Великого драматичного театру.

У цьому театрі поставив спектакль «Правду! Нічого крім правди!» Д. Аля (1969).

Улановський Михайло Семенович (1913 – 91) – художник театру, заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1956), художник театрів Москви (1932 – 41), Свердловська (1946 – 66), Київського театру оперети (1984 – 88).

У цьому театрі працював 1966 – 82 (деякий час – головний художник).

Оформив вистави: «Сьогодні і щодня» В. Драгунського (1965), «Традиційний збір» В. Розова, «Далекі вікна» В. Собка, «Розлом» Б. Лавреньова, «Шлюб за конкурсом» К. Гольдоні (всі – 1967), «Перший удар» К. Кюлявкова (разом із М. Саввою), «На всякого мудреця доволі простоти» О. Островського (обидві – 1969), «Є така партія!» І. Рачади, «Марія» А. Салинського (обидві – 1970), «Камінний господар» Лесі Українки, «Людина зі сторони» І. Дворецького (обидві – 1971), «Птахи нашої молодості» І. Друце (1972), «Варвари» М. Горького, «Транзит» Л. Зоріна (обидві – 1973), «І земля скакала мені назустріч» П. Загребельного, «Генерал Ватутін» Л. Дмитерка (обидві – 1974), «Російські люди» К. Симонова (1975), «Випробування» Г. Бокарьова, «Старомодна комедія» О. Арбузова (обидві – 1976), «Ця маленька земля» Г. Джагарова, «Довгожданий» А. Салинського (обидві – 1977), «Лихо з розуму» О. Грибоєдова, «Хазяйка» М. Гараєвої, «Будьте здорові» П. Шено (всі – 1978), «Майор Тоот та інші» І. Еркеня, «Руслан і Людмила» О. Пушкіна (обидві – 1979), «Сині коні на червоній траві» М. Шатрова (1980), «Прошу занести до стенограми» Р. Феденьова, «Молода хазяйка Ніскавуорі» Х. Вуолійокі, «Снігова королева» Є. Шварца (всі – 1981).

Уманський Моріц Борисович (1907 – 48) – художник театру, лауреат Державної премії СРСР (1948). Оформлював вистави в Київських українському драматичному театрі ім. І. Франка, театрі Червоної армії, на кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка (1940 – головний художник).

У цьому театрі оформив вистави: «Маленькі трагедії» О. Пушкіна, «Великий день» В. Кіршона, «Не все коту масниця» О. Островського, «На березі Неви» К. Треньова, «Алькасар» Г. Мдівані, «Порт-Артур» Л. Нікуліна (всі – 1937), «Павло Греков» Б. Войтехова і Л. Ленча (1938), «Прості серця» за К. Паустовським, «Фельдмаршал Кутузов» В. Соловйова, «Зикови» М. Горького (всі – 1939), «Розлом» Б. Лавреньова (1941), «Камінний господар» Лесі Українки (1946), «Ходіння по муках» за О. М. Толстим, «Острів миру» Є. Петрова, «Безсмертя» Г. Березка (всі – 1947), «Всі мої сини» А. Міллера (1948).

Филимонов Сергій Іванович (1926 – 2004) – актор, народний артист УРСР (з 1976).

1953 – 2004 працював у цьому театрі.

Ролі: Другий агент развідки («Ходіння по муках» за О. М. Толстим), Прикажчик Манілова, Павлушка («Мертві душі» за М. Гоголем; обидві – 1953), Бєляєв («Місяць у селі» І. Тургенєва, 1954), Гість («Давним-давно» О. Гладкова, 1955), Фрегат («Загибель ескадри» О. Корнійчука), Пахом Микитович («Дочка прокурора» Ю. Яновського), Крючник («Діти сонця» М. Горького; всі – 1956), Микола Столяров, Вано Бжалава («Світанок над морем» В. Суходольського, 1957), Микола («У пошуках радості» В. Розова, 1958), Швиденко («Соло на флейті» І. Микитенка), Пінч («Комедія помилок» В. Шекспіра; обидві – 1959), Денис («Іркутська історія» О. Арбузова, 1960), Петро («Ліс» О. Островського, 1962), Семенов («104 сторінки про кохання» Е. Радзинського), Коршун («Київський зошит» В. Собка; обидві – 1964), Коваленко («Далекі вікна» В. Собка, 1967), Гончаренко («Розгром» за О. Фадеєвим, 1970), Тиходонський («Добряки» Л. Зоріна, 1973), Петренко («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка, 1974), Косач («Сподіватися» Ю. Щербака, 1979), Сільвер («Острів скарбів» Р. Стівенсона, 1985), Рауль («Школа лихослів’я» Р. Шерідана, 1995) та ін.

Загалом – у понад 110 виставах.

Франько Дмитро Васильович (1913 – 82) – актор, педагог, народний артист УРСР (з 1969). Працював у Київському театрі Червоної Армії. Викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (з 1947).

1947 – 82 – у цьому театрі.

Ролі: Досужев («Тепленьке місце» О. Островського, 1946), Петрушин, Іван Макарович («Живий труп» Л. Толстого, 1947), Рікардо («Овід» за Е.-Л. Войнич, 1948), Кобзар («Навіки разом» Л. Дмитерка, 1949), Коваленко («Життя починається знову» В. Собка, 1950), Ноздрьов («Мертві душі» за М. Гоголем), Васька Окорок («Панцерник № 14-69» В. Іванова; обидві – 1952), Самсон («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 1954), Прозоров («Три сестри» А. Чехова, 1955), Боцман Кобза, Балтієць («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1956), Горбенко («Вогненний міст» Б. Ромашова), Підрядчик («Світанок над морем» В. Суходольського), Джошуе Кембль («У пущі» Лесі Українки; всі – 1957), Вересай («Соло на флейті» І. Микитенка), Чмих («Пісня під зорями» В. Собка; обидві – 1959), Бубнов («На дні» М. Горького), Кандиба («Київський зошит» В. Собка), Куканов («Друзі і роки» Л. Зоріна; всі – 1962), Бублик («Платон Кречет» О. Корнійчука, 1964), Кукулик («Хто за? Хто проти?» П. Загребельного), Дюжев («На дикому березі» за Б. Полевим; обидві – 1965), Коваленко («Далекі вікна» В. Собка, 1967), Ванюшин («Діти Ванюшина» С. Найдьонова, 1970), Сганарель («Камінний господар» Лесі Українки, 1971), Дядя Вася («І земля скакала мені назустріч» П. Загребельного, 1974), Антропос («Будьте здорові» П. Шено, 1978) та ін.

Загалом – майже у 80 виставах.

Халатов Віктор Михайлович (справж. – Поросьонков; 1901 – 69) – актор, народний артист Чечено-Інгушської АРСР (з 1944) і УРСР (з 1946); працював у театрах Дніпропетровська, Одеси, Сімферополя.

1936 – 69 – у цьому театрі.

Ролі: Комендант гуртожитку («Весна в Москві» В. Гусєва), Кареглазов («Раки» С. Михалкова; обидві – 1953), Капулетті («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра, 1954), Кутузов («Давним-давно» О. Гладкова), Пан Дульський («Мораль пані Дульскої» Г. Запольської; обидві – 1955), Боцман Бухта («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1956), Тимошук («Світанок над морем» В. Суходольського, 1957), Булава («Соло на флейті» І. Микитенка, 1959), Іван Мазниченко («Київський зошит» В. Собка, 1963), Бублик («Платон Кречет» О. Корнійчука, 1964), Коваленко («Далекі вікна» В. Собка), Голованченко («Традиційний збір» В. Розова), Немолодий матрос («Розлом» Б. Лавреньова), Пандольфо («Шлюб за конкурсом» К. Гольдоні; всі – 1967); а також Робінзон («Безприданниця» О. Островського), Сганарель («Камінний господар» Лесі Українки), Чумаченко («Місія містера Перкінса в країну більшовиків» О. Корнійчука), Кара-Бей («Навіки разом» Л. Дмитерка), Бейліс («Всі мої сини» А. Міллера), Шохін («Зикови» М. Горького), дядя Вася («Пані міністерша» Б. Нушича), Сорін («Чайка» А. Чехова), Манілов («Мертві душі» за М. Гоголем) та ін.

Загалом – у понад 70 виставах.

Хохлов Костянтин Павлович (1885 – 1956) – режисер, актор, педагог, народний артист СРСР (з 1944). Актор Малого художнього театру (1908 – 20; Москва), актор і режисер Великого драматичного театру (1921 – 24; Петроград), режисер Ленінградського театру драми (1925 – 30), Малого театру (1931 – 38; Москва). Викладав у Київському інституті театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (з 1950 – професор).

1938 – 54 – художній керівник цього театру. Постановки: «Вовки і вівці» О. Островського (1935), «Плоди освіти» Л. Толстого (1936), «Камінний господар» Лесі Українки (1939, 1946, 1951; три сценічні редакції), «Зикови» М. Горького, «Дворянське гніздо» за І. Тургенєвим (обидві – 1941), «Пігмаліон» Б. Шоу, «Офіцер флоту» О. Крона, «Лихо з розуму» О. Грибоєдова (всі – 1945), «Таланти і поклонники» О. Островського, «Звичайна людина» Л. Леонова (обидві – 1946), «Острів миру» Є. Петрова, «Російське питання» К. Симонова (обидві – 1947), «Обрив» за І. Гончаровим, «Сходить сонце» С. Вургуна (обидві – 1949), «Чайка» А. Чехова (1950), «Мертві душі» за М. Гоголем, «Маскарад» М. Лермонтова, «Вороги» М. Горького (всі – 1952), «Місяць у селі» І. Тургенєва (1954); а також «Джоконда» М. Погодіна та ін.

Загалом – майже 30 постановок.

У різних театрах поставив 70 спектаклів.

Чистяков Олександр Дмитрович (1901 – 66) – актор, заслужений артист УРСР (з 1948). Акторську діяльність почав 1919, закінчив акторську студію при театрі «Соловцов», до 1928 працював у київській трупі режисера В. Дагмарова, у театрі м. Кременчук.

1928 – 66 – у цьому театрі.

Ролі: Тузик («Фіолетова щука» О. Корнійчука, 1932), Ведучий («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Виновкін («Руйнування» Д. Уріна), Олексій Достигаєв («Єгор Буличов та інші» М. Горького; всі – 1933), Костя («Чужа дитина» В. Шкваркіна, 1934), Кочкарьов («Одруження» М. Гоголя, 1935), Іполит («Не все коту масниця» О. Островського, 1937), Афремов («Живий труп» Л. Толстого, 1940), Балтієць («Розлом» Б. Лавреньова, 1941), Віббель («Навала» Л. Леонова, 1943), Нелькін («Весілля Кречинського» О. СуховоКобиліна), Чумаченко («Місія містера Перкінса в країну більшовиків» О. Корнійчука; обидві – 1944), Загорецький («Лихо з розуму» О. Грибоєдова, 1945), Базіль («Весілля Фігаро» П. Бомарше, 1947), Ернст Шметау («Губернатор провінції» братів Тур і Л. Шейніна), Вуд («Закон честі» О. Штейна; обидві – 1948), Іван Петрович («Обрив» за І. Гончаровим), Вігель («Наш сучасник» за К. Паустовським), Хрін («Навіки разом» Л. Дмитерка; всі – 1949), Флюгель («Життя починається знову» В. Собка, 1950), Петерсон («Під золотим орлом» Я. Галана, 1952), Командир флагмана («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1956), Столичний пан («Світанок над морем» В. Суходольського, 1957), Професор («Платон Кречет» О. Корнійчука, 1964), Дідусь Гаррі («Сьогодні і щодня» В. Драгунського, 1966) та ін.

Загалом – бл. 90 ролей.

Шестопалов Альфред Васильович (1930 – 95) – актор, заслужений артист УРСР (з 1966).

1952 – 82 працював у цьому театрі.

Ролі: Матрос («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1956), Понеділок («Світанок над морем» В. Суходольського), Сашка («Двадцять років потому» М. Свєтлова; обидві – 1957); Юра Салай («Пісня під зорями» В. Собка, 1959), Валерій («Проводи білих ночей» В. Панової, 1961), Лялін («Друзі і роки» Л. Зоріна, 1962), Альошка («На дні» М. Горького, 1963), Олексій Іванович («Хто за? Хто проти?» П. Загребельного, 1965), Смоковников («Ходіння по муках» за О. М. Толстим, 1966), Абашидзе («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка, 1973), Помічник Сталіна («Генерал Ватутін» Л. Дмитерка, 1974), Лейн («Як важливо бути серйозним» О. Уайльда, 1976), Платон Михайлович («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Анчугін («Провінційні анекдоти» О. Вампілова), Граціано («Отелло» В. Шекспіра; усі – 1978), Рогдай, Витязь («Руслан і Людмила» О. Пушкіна, 1979), Стражник («Снігова королева» Є. Шварца, 1981), Гальцев («Межа спокою» П. Загребельного), Круп’є («Гравець» за Ф. Достоєвським; обидві – 1982); а також Балтазар («Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра), Офіцер, Циган («Живий труп» Л. Толстого), Михайло («Панцерник № 14-69» В. Іванова), П’ятий пойнтер («Маскарад» М. Лермонтова), Гришка («На жвавому місці» О. Островського), Роман («Дочка прокурора» Ю. Яновського) та ін. Загалом – понад 90 ролей.

Режисерські праці: «Недоторканна» Л. Устинова (1965), «Діти Ванюшина» С. Найдьонова (1970), «Самий останній день» Б. Васильєва (1977), «Добряки» Л. Зоріна (1978). Здійснив композицію до 50-річчя театру «Спектаклі, актори, ролі» (1976).