Актори (до 1920 р.)

У театрах, які розміщувались у цьому будинку до встановлення радянської влади, працювали відомі діячі культури.

Валентетті Федір Васильович (1872 – 1919) – театральний диригент, антрепренер театрів оперети Харкова, Одеси, Києва, Іркутська, Санкт-Петербурга, Москви. Керував оркестрами в театрах оперети С. Новикова (в приміщенні театру Бергоньє), І. Зона, Б. Євелінова під час їх гастролей у Києві, був антрепренером опереткової антрепризи «Комічна опера й оперета» в Києві (1918), керівником і диригентом київського театру «Музична комедія» (вересень 1918 – квітень 1919). В останньому поставив (разом з О. Брянським) низку класичних оперет. Член директорату Київського літературно-артистичного клубу. Похований на цвинтарі в історичній місцевості Аскольдова могила (цвинтар знищено у 1930-х рр.).

Гаврилова Олександра Іванівна (1895 – 1940) – артистка балету, хореографпедагог; прима-балерина Великого театру мініатюр (серпень 1918 – 20), театру оперети О. Брянського (осінь 1918 – квітень 1919 – театр оперети Ф. Валентетті, О. Брянського; квітень 1919 – 1920 – театр О. Брянського) і київської опери (1918 – 36), засновниця (разом з чоловіком І. Чистяковим) і викладач «Студії ритмічної гімнастики і пластики» в Києві (1918). Покінчила життя самогубством. Похована на старому Байковому цвинтарі.

Романовський Антон Антонович (1882 – 1972) – артист балету, балетмейстер, педагог, заслужений діяч мистецтв Соціалістичної Республіки Румунія, лауреат Державної премії Румунії (1954). Походив з Польщі. В Російській імперії працював у театрах Тифліса, Казані, Харкова, Києва (Міський театр), 1913 – у Лондоні разом з А. Павловою, О. Преображенською та іншими акторами. У Києві – з 1912, кілька років – в оперному театрі.

1914 – 20 – балетмейстер київського Інтимного театру (вул. Хрещатик, 43; будинок не зберігся), одночасно в 1917 – 18 – балетмейстер Художнього театру А. Кручиніна. На театральних сценах і в концертних програмах виступав і як актор балету, завжди з постійною партнеркою А. Карнашевською. У 1920-х рр. – балетмейстер київської опери. 1914 – 24 керував власною балетною студією (у приміщенні Народної аудиторії на сучасній вул. Воровського, 26), 1924 – 25 – балетмейстер Харківського оперного театру. З 1925 до кінця життя – у Румунії, соліст і балетмейстер оперного театру в Бухаресті, де поставив танці в понад 20 оперних і балетних спектаклях.

Чистяков Ілля Олексійович (1871 – 1944) – балетмейстер, засновник першої в Російській державі хореографічної студії для дітей незаможних батьків у Санкт-Петербурзі (1901); режисер і балетмейстер санкт-петербурзьких театрів оперети: «Пасаж» С. Новикова і «Буфф» (був з ними на гастролях у Києві), київського театру «Комічна опера й оперета Ф. Валентетті» (1918, у приміщенні оперного театру), балетмейстер театру «Музична комедія» Ф. Валентетті й О. Брянського (Брауна) – (осінь 1918 – 20, розміщувався на сучасних вулицях Архітектора Городецького, 4 – 6 і Заньковецької, 8; будинки не збереглися); засновник і керівник (1918, разом з дружиною О. Гавриловою «Студії ритмічної гімнастики і пластики» в Києві; містилася на вул. Рейтарській, 13), через яку за перші сім років існування пройшло понад 600 учнів; балетмейстер київської опери (1920 – 25). Похований на старому Байковому цвинтарі.

Впродовж 1910 – 19 у приміщенні театру також відбувалися гастролі, концерти, лекції та інші громадські і політичні заходи.

1910 – гастролі повного опереткового ансамблю одеського театру О. Сибірякова під керівництвом М. Лівського (за участю Н. Тамари); опереткової примадонни В. Піонтковської; артистки Імператорських театрів М. Потоцької за участю В. Блюменталь-Тамаріна; «Товариства артистів Імператорського Санкт-Петербурзького Александринського театру»; Р. Аполонського, В. Давидова, А. Долинова, М. Савіної, артиста Імператорського Малого театру М. Климова; актриси М. Чужбинової. Спектакль за п’єсою В. Дмитренка «Кум Мірошник, або Сатана у діжці».

1912 – виступи мандрівниці А. Корсіні «Особисті враження від мандрівок по Індії, Індонезії, Єгипту, Новій Зеландії, Північній Америці»; лекція М. Мурановича «Сім’я, жінка і школа».

1913 – лекція професора П. Бахметьєва «На грані життя і смерті. Анабіоз і заморожування».

1914 – лекція артиста цирку А. Дурова «Про сміх і жерців сміху».

1915 – сеанси вундеркінда В. Зубрицького.

1916, 1917 – гастролі куплетиста-сатирика С. Сокольського (Єршова).

24 вересня 1917 відкрив свій перший сезон Молодий театр під керівництвом режисера й актора Леся Курбаса (містився на вул. Прорізній, 17; див. ст. 458.1).

1917, 26 жовтня у театрі відбулося об’єднане засідання Київських Рад робітничих і солдатських депутатів та представників військових частин, профспілок і фабзавкомів, яке ухвалило рішення про збройне повстання, обрало ревком (Я. Гамарник, О. Горвіц, В. Затонський, І. Крейсберг, А. Іванов, Л. П’ятаков та ін.), до якого мала перейти вся повнота влади в Києві.

1918 – виступи співака-баса О. Мозжухіна; конкурс молодих співаків (журі: оперна співачка К. ВоронецьМонтвід, музикант А. Лукон, диригент Л. Штейнберг та ін.).

1919 – гастролі співака Л. Собінова; артистів балету: М. Мордкіна, Маргарити і Макса Фроманів, Б. Пожицької.

Вистава-концерт для дітей робітників і червоноармійців; показані: «Хлопчикмізинчик» за казкою Ш. Перро, уривки з опери П. Чайковського «Черевички» і «Жива картинка», «Широка Масляна».

У березні 1919 Київський губернський військкомат реквізував для потреб Червоної армії колишній театр Бергоньє, яким відав київський «Союз трудівників театру», і передав його Державному драматичному театру Червоної армії. Створений відділом агітації й освіти Київського окружного військкомату і театральною секцією губернського військкомату. Працював у цьому приміщенні у квітні – серпні 1919.

Поки приміщення ремонтувалося, тимчасово (з 16 березня 1919) розміщувався у колишньому театрі «Пел-Мел» (вул. Хрещатик, 29; будинок не зберігся).

6 квітня 1919 спектаклем «Цар-голод» Л. Андреєва відбулося офіційне відкриття театру. Режисери – Д. Монко, П. Скуратов, В. Славський. Художники-декоратори: Г. Комар, І. Наркевич, О. Хвостенко-Хвостов (майбутній народний художник УРСР), завідувач музичної частини – Я. Фішерман. До ради театру увійшли десять членів, до репертуарної комісії – К. Марджанов (голова), літератор К. Сухових (Народін), представники від виконкому, військкомату та інших установ. Театр мав трьох завідувачів – від воєнкому, губвійськкомату і виконкому. Останній представляв К. Марджанов. Серед акторів – Л. Болотіна, А. Грибуніна, Г. Долгов (майбутній народний артист УРСР), В. Львович, Л. Фенін, Л. Чарова та ін. Студію при театрі очолював А. Петровський (колишній актор московського Театру Ф. Корша), старостою студії був Б. Норд (Левін) – майбутній народний артист УРСР. Щотижня відбувалися три спектаклі для червоноармійців і два – для робітників.

Один спектакль на тиждень давали безоплатно для всіх громадян, кожен квиток для червоноармійця був дійсний на два місця. Перед виставою читали короткі реферати з поточних питань.

Репертуар: «Цар-голод» Л. Андреєва, «Бідність не порок», «Без вини винуваті», «Гроза», «Трудовий хліб» О. Островського, «Брати Карамазови» за Ф. Достоєвським, «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна, «Урієль Акоста» К. Гуцкова, «Потоп» Ю.-Х. Бергера, «Весілля Фігаро» П. Бомарше, «Полководець» Б. Шоу, інсценовані оповідання А. Чехова «Ведмідь», «Хірургія» і «Пропозиція»; вечір старовинних водевілів; концерти-мітинги.