1967 р. Історія українського мистецтва

З 1655 по 1658 рік Ілля працював над ілюстраціями до книги Києво-Печерський патерик, яку готував до видання Иосиф Тризна, що став архімандритом Києво-Печерської лаври після смерті Петра Могили. Роботи до Патерика – це вершина в творчості Іллі. Якщо в гравюрах на біблійні теми він мусив до деякої міри підкоряти свою фантазію вимогам канону, то у цих ілюстраціях він мав більшу свободу творчості і міг дати самостійне рішення. Тут Ілля виявив свій талант художника, здатного створити ясну й цікаву композицію, добре намалювати її, правильно побудувати за перспективою і з великою майстерністю вирізати на дереві. В 40 творах він на перший погляд досить простими, але разом з тим вишуканими графічними засобами відтворив історію Києво-Печерської лаври і діяння її святих, показав архітектуру, пейзаж з печерами і знайоме йому життя лаврського монастиря.

Ілюстрації до Патерика Ілля побудував за принципом композиції стародавньої української ікони. В центральній верхній частині гравюри він розміщує зображення одного з печерських святих, показуючи його здебільшого на весь зріст на тлі лаврської архітектури або пейзажу. З обох боків від центрального зображення та в нижній частині ілюстрації художник малює найхарактерніші епізоди з життя і діяння цього святого, вкомпоновуючи їх у прямокутники, овали або картуші. Подібно до того, як оформлювалися титульні сторінки в українських стародруках, Ілля всі свої композиції облямовує рамками: простими з чорних ліній або ренесансно-барочними архітектурними. В декоративному оформленні своїх творів Ілля вдало поєднує ренесансні архітектурні рамки й барочні картуші з українським рослинним орнаментом.

В одній з гравюр до Києво-Печерського патерика Ілля вперше в українській графіці дає зображення художника, а саме іконописця Аліпія (Алімпія), монаха Києво-Печерського монастиря, що жив наприкінці XI – на початку XII століття. Показує його Ілля з німбом на голові як святого і водночас як реальну людину, що малює ікону. В ілюстраціях до Патерика багато живих, динамічних сцен. Особливо характерні з цього боку композиції з зображенням різних чудес, які ніби відбуваються з святими чи творяться ними. Повну волю своїй багатющій фантазії художник дає в гравюрах, де за змістом треба показати бісів, всіляких химер і потвор, що спокутують того чи іншого святого, наприклад у композиції «Преподобний Ісаакій Печерський і спокуси його бісами». Здоровий гумор, багата уява художника відчуваються також у таких ілюстраціях, як «Преподобний Еразм», «Багатостраждальний Іван», «Преподобний Матвій» та «Чудо над Сергієм у церкві». В останній показано, як святого хапають біси й одночасно карає ангел за жадобу до золота і срібла на виду у всіх присутніх у церкві.

Для Патерика Ілля виконав також титульну сторінку, оформлену традиційною декоративно-сюжетною аркою, в просвіті якої вмістив заголовок. В центрі, у верхній частині сторінки, він зобразив «Успіння богородиці», вкомпоноване в прямокутник, який підтримують два ангели, внизу показав Соборну Успенську церкву, обабіч неї намалював преподобних Антонія і Феодосія. З-за церкви ніби виростають дві гілки виноградної лози, що декоративно розгалужуються праворуч і в’ються догори. В красиво розгорнутих листках лози вміщено в овалах десять портретів печерських святих. Крім великих ілюстрацій, Ілля вирізав для цього видання багато сюжетних заставок. Перше видання Києво-Печерського патерика вийшло 1661 року, очевидно, уже після смерті художника. Після гравюр до цієї книги, позначених 1656 – 1658 роками, більше з його підписом робіт не зустрічається. В Патерику надруковано також твори Прокопія ієрея, гравера «К. Р.» та інших майстрів, що працювали одночасно з Іллею.

Очевидно, це видання Патерика швидко розійшлося, бо 1678 року його було перевидано зі старими і деякими новими заставками та ілюстраціями. Крім того, з дощок, виконаних для Патерика, було зроблено на окремих аркушах відбитки з надрукованими під ними віршами. Зберігся зшиток із 40 таких гравюр [Зберігається у відділі рідкісної книги Державної публічної бібліотеки ім. М. Є. Салтикова-Щедріна в Ленінграді. Під назвою «Зшиток Печерських святих» вони були описані Д.О.Poвинським у його працях: Русские народные картинки. СПб., 1881, кн. III, стор. 625 – 632; Подробный словарь русских граверов XVI – XIX вв. СПб., 1895, стор. 297 – 298]. До нього ввійшли вісім творів, які раніше не були опубліковані, серед них такі дві ілюстрації Прокопія, як «Преподобні Феодосій та Василій» і «Преподобні Кукша і Пімен», побудовані за тим самим принципом, що й гравюри Іллі. З нових робіт Іллі в цьому зшитку цікавий за композицією і сповнений динаміки твір «Чудо в церкві», де показано архангела зі списом, яким він побиває бісів, що втікають із церкви, а також зображення Іллі Муромського, що за легендою ніби «іже вселися» в печеру св. Антонія «и даже до ныне нетлен пребывает». Іллю Муромського показано старим, з немовби висушеним тілом. Постать його намальовано на весь зріст з піднесеними до неба руками. Ліворуч нього – печера Антонія і лаврський пейзаж зі старовинною церквою.

За час своєї творчої діяльності у Львові, Києві, Яссах, можливо, і в інших містах Ілля виконав більш як півтисячі гравюр. Це свідчить не лише про його невтомну працездатність, а й про те, що він був талановитим і визначним художником своєї епохи. Правда, серед такої величезної кількості гравюр є менш вдалі за малюнком, технікою виконання, але основна частина його Ілюстрацій – це високохудожні твори, в яких відчувається, що художник майстерно малює, досконало володіє різцем, знає пропорції людського тіла, ознайомлений з перспективою, може правдиво відобразити архітектуру й пейзаж.

Характерним для творчості Іллі є прагнення до реалізму. Це почувається навіть у біблійних композиціях, де майстер зв’язаний встановленими канонами. В його гравюрах багато земного, тобто намальованого на основі безпосередніх спостережень над побутом, людьми і природою. Композиції його завжди зрозумілі й цікаві.

Незважаючи на те, що для ілюстрування таких книг, як «Тріодь цвітна» (1631 р.), Великий Требник Петра Могили (1646 р.), та для виконання в 1645 – 1649 роках гравюр для Біблії Ілля користувався зразками західноєвропейських видань, його малюнки наповнені місцевими українськими побутовими сюжетами. В зображеннях таїнств на титульних сторінках і особливо в текстових ілюстраціях є чимало оригінально розв’язаних сцен, де бере участь народ. Це, наприклад, свячення води, вінчання молодих, миропомазання, причастя, хрещення дитини, процесія похорон, оплакування на кладовищі та інші обряди. Художник-ілюстратор влучно спостеріг і відтворив людей, природу, побут.

У творчості Іллі помітний перехід від ренесансного стилю, в якому гравер плідно працював у 1630 – 1640 роках, до стилю барокко. Елементи барочного стилю з’явилися в українській гравюрі вперше саме в роботах Іллі, вже на початку 50-х років XVII століття.

Дошками, що їх награвірував Ілля у Києві та Львові, українські друкарі користувалися протягом XVII і навіть XVIII століття.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 358 – 361.