Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

1983 р. Художнє життя на Україні

1983 р. Художнє життя на Україні

Алегоричні прийоми широко використовувалися в патріотичних гравюрах видань Києво-Печерської друкарні, починаючи з 60-х років XVII ст. З’явився новий тип гравюри – великі, на повний аркуш ксилографічні композиції, які в алегоричній формі відбивали тогочасні воєнні та політичні події. Першою з таких гравюр був авантитул «Києво-Печерського патерика» видання 1661 р. В центрі вміщено зображення крилатої апокаліптичної богородиці в царській короні. Вона покриває своїми крилами і мантією круглий картуш з двоглавим орлом – гербом Російської монархії. У верхній частині – крилата фігура Христа, внизу – велика Лаврська церква і печерські ченці на чолі з Антонієм та Феодосієм.

Взірцем для цієї гравюри був прапор, урочисто переданий великим московським посольством Богдану Хмельницькому та описаний в «Історії Малої Росії» дворянським істориком та археографом Д. Бантиш-Каменським:

«На сем царском своем знамении царя царствующих, всемилостивого спаса, написанного в победу на враги, пресвятую богородицу в покров и преподобных печерских с святою Варварою, русских молитвенников, в ходатайство тебе и всему твоему православному воинству подавая… и знамение се его царского величества да будет всем врагом вашим победы знамение страшное и ужасное во бранех» [Бантыш-Каменский Д. История Малой России. – Спб., 1903, с. 528].

Гравюра тематично майже подібна до іконографії цього прапора, відсутнє лише зображення Варвари. Але вона не є його точною копією, а лише вільним повторенням. Впадають в око й однакові стилістичні особливості: майстерно зрівноважена, багатоелементна, урочиста і водночас строга композиція, чітка лінія. Усі ці ознаки, такі характерні для російського живопису і графіки того часу, поєднані тут з традиційними прийомами української гравюри, що вже пройшла певний шлях розвитку. Новий жанр української графіки яскраво свідчить про позитивний вплив російського мистецтва на українське, про близькість культур двох братніх народів.

Гравюра «Києво-Печерського патерика» 1661 р. овіяна тривожною атмосферою тривалих війн за возз’єднання України з Росією. Про це свідчить її апокаліптичність. Образи «Апокаліпсиса» в епоху панування релігійного світогляду широко оволодівали уявою мас. Вони були популярними в часи Селянської війни 1524-1525 рр. в Німеччині. В роки народно-визвольної війни на Україні київський гравер Прокопій створив майже повний цикл апокаліптичних гравюр, що поширювались як народні картинки [Ровинский Д.А. Русские народные картинки Спб, 1900, с. 10].

Припущення про російський прапор як пер-шовзірець для гравюри «Києво-Печерського патерика» 1661 p., крім сказаного, підтверджується й тим, на авантитульній гравюрі «Синопсиса» київського видання 1680 р. маємо вже справжню копію подібного прапора, надісланого гетьману Самойловичу з Москви.

Гравюра «Києво-Печерського патерика» 1661 р. є першою в ряду інших подібних творів, в яких у своєрідній алегоричній формі відбилися події, пов’язані з подальшою боротьбою за закріплення возз’єднання України з Росією.

[Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в 16 – 18 ст. – К.: 1983 р., с. 26 – 27; авантитул – на с. 23].