2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.4.13. Поховання Амвросія (Булгакова) 1920 (іст.).

На схід від церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Амвросій (світське ім’я Булгаков Олексій, 1845 – 14.08.1920, Київ) – намісник Києво-Печерської лаври. Закінчив Курське духовне училище. Чернече виховання отримав в одному з найкращих тодішніх монастирів – Глинській пустині Курської єпархії, до якого поступив на послух 1864 після закінчення другого курсу духовної семінарії. 30 травня 1867 прийняв постриг у рясофор. З липня 1870 – у свіязькому Свято-Богородичному монастирі, де 23 листопада 1873 прийняв постриг у чернецтво. З листопада 1875 – ієродиякон, з 7 грудня того ж року – ієромонах. Згодом призначений економом архієрейського будинку в Казань. З 28 січня 1884 – керуючий архангельським Свято-Михайлівським монастирем, з 16 травня 1884 – ігумен, настоятель цього монастиря (Казанська єпархія); згодом – благочинний монастирів. За час перебування в єпархії постійно займався спорудженням церков, духовних шкіл, наверненням у православ’я народності черемисів.

Організував черемиський Свято-Троїцький жіночий монастир. Був головою єпархіальної училищної ради. 27 травня 1892 рукопокладений у сан архімандрита. За пропозицією казанського владики Антонія (Храповицького) з вересня 1897 – намісник почаївської Свято-Успенської лаври. Одночасно з листопада 1897 – настоятель Дубенської пустині (з 1904 – дубенський Хрестоздвиженський монастир) та, згодом, нововлаштованого Богоявленського монастиря в Житомирі. Благочинний жіночих монастирів Волинської єпархії.

З 5 жовтня 1909 – намісник Києво-Печерської лаври, благочинний київських монастирів, ректор Київської духовної семінарії. Член комітету правління лікарнею ім. Миколи ІІ при Покровському жіночому монастирі в Києві.

Здійснив постриг у рясофор десятків лаврських послушників. Мав численні нагороди. 24 січня 1918 звільнений з посади. На поч. листопада 1919 передав у бібліотеку митрополита Флавіана колекцію з 60 портретів, знімків і картин духовного змісту. Помер у Лаврі.

1970 могилу зрівняли. 1990 братія монастиря зібрала кошти на впорядкування могили, спорудження надгробка, встановленого тут 1992. Могилу оточено невисокою огорожею з плит червоного граніту, по кутах – чорні гранітні стовпчики. У головах – хрест з червоного граніту на постаменті з викарбуваним меморіальним написом.

Література:

ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 черн., спр. 366; Архиепископ Никон (Рклицкий). Митрополит Антоний (Храповицкий) и его время. 1863 – 1936. – Нижний Новгород, 2003. – Кн. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1387.