2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Проценко, Олександра Тимченко

489.4.17. Поховання Варлаама (Ліницького) 1741 (іст.).

На південь від церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Варлаам (Ліницький, Леницький; кін. 17 ст., Чернігівщина – 8.01.1741, Київ) – церковний діяч, просвітник, духовний письменник. Його батько – чернець Києво-Печерської лаври Іраклій, брат Іустин – священик на Чернігівщині.

Закінчив Києво-Могилянську академію (бл. 1697 – 1701), прийняв чернечий постриг на поч. 18 ст., був ієромонахом Києво-Печерської лаври. Згодом призначений капеланом при дворі фельдмаршала, графа Б. Шереметєва. Вільно володіючи турецькою і татарською мовами, з 1711 супроводжував повноважних послів Росії П. Шафірова і М. Шереметєва в Туреччину. 1712 – 14 здійснив паломництво в Єрусалим, про що залишив записки (1714). Після повернення в Київ призначений ігуменом Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря, в 1716 відправлений у воєнний похід під Ригу. У травні 1719 хіротонізований на єпископа, після чого очолював ряд російських єпархій, з червня 1724 – єпископ Коломенський і Каширський, з вересня 1727 – Астраханський і Терський, з червня 1730 – Переяславський і Бориспільський, з квітня 1731 – Псковський, Ізборський і Нарвський, з серпня 1732 – архієпископ.

В усіх єпархіях засновував духовні навчальні заклади, зокрема школи в Суздалі, Коломні, Астрахані, семінарію у Пскові, займався реформуванням єпархіального правління. З 1738 на його прохання перебував на спочинку у Києво-Печерській лаврі. Залишив 170 книг латинською, грецькою і слов’янськими мовами, які було переправлено до Святійшого Синоду разом з архієрейським облаченням.

Твори: «Слово на день мученицы Катерины» (1725), «Перегринація, чи Мандрівник, у ньому описується шлях до святого града Єрусалима та святих місць Палестинських, від ієромонаха Варлаама, який був там у 1712 р.» (надруковано 1873).

Могилу було зрівняно. 1992 монастир встановив надгробок з чорних блоків лабрадориту, завершений хрестом.

Нижнє відділення композиції трактоване як цоколь – призматичне, профільоване каблучком, п’єдестал – прямокутна вертикальна плита з арковою перемичкою та скоцією. Нетрадиційно широкі для цього типу меморіальних пам’ятників бічні фасади членуються за аналогією з архітектурними поличкою та карнизом з викружками. На чільному боці п’єдесталу викарбувано меморіальний напис, на тильному – зображення митри і двох рипід, на бічних – дикирію (з півночі) та трикирію (з півдня).

Література:

ЦДІАУК, ф. 128, оп. 2 черн., спр. 57; Кагамлик С. Р., Хижняк З. І. Ліницький // Києво-Могилянська академія в іменах ХVІІ – ХVІІІ ст.: Енцикл. видання. – К., 2001.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1388.