2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Проценко, Олександра Чумаченко

489.4.19. Поховання Голубцова П. І. 1840 та Голубцової К. Д. 1871 (іст.).

На захід від церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Голубцов Платон Іванович (17.06.1796, м. Перм, тепер РФ – 30.01.1840, Київ) – військовий. Походив з російського старовинного роду, відомого з 2-ї пол. 14 ст. За переказом, його предок, переслідуючи татар на чолі невеликого загону, побачив могильні хрести – т. зв. голубці, скинуті в річку загарбниками. Витягши з води один з них, він продовжив погоню і знищив татар. Від кн. Димитрія Донського за свій героїчний вчинок отримав прізвище Голубець. Батько П. Голубцова – І. Голубцов служив прокурором Виборзького, пізніше – Санкт-Петербурзького губернського магістрату, 1799 – 1802 – керуючим експедиції казначейства. Мати – М. Огарьова – доводилася тіткою письменникові і політичному діячеві М. Огарьову.

П. Голубцов розпочав службу 1814 корнетом Гродненського лейб-гвардії гусарського полку, в якому прослужив 16 років; з січня 1826 – полковник. З 1830 – у відставці, призначений радником у статських справах. У лютому 1832 повернувся на військову службу, відряджений до Київського військового, Волинського і Подільського генерал-губернатора генерал-ад’ютанта В. Левашова, при якому виконував особливі доручення, з серпня 1835 – при його наступникові – генерал-лейтенанті О. Гур’єві. У січні 1836 переведений у Міністерство внутрішніх справ. З 1837 – генерал-майор.

Поряд похована Голубцова Катерина Дмитрівна (12.11.1805 – 10.01.1871, Київ) – дружина П. Голубцова. Дочка таємного радника Д. Толстого та кн. К. В’яземської, родичка письменника Л. Толстого, правнучка полковника козацького Ніжинського полку П. Толстого, який був одружений з Ю.-А. Скоропадською – дочкою гетьмана України І. Скоропадського. У 1851 – 71 К. Голубцова очолювала Інститут шляхетних дівчат у Києві. У вересні 1886 колишня класна дама Інституту М. Некастор перед смертю заповіла гроші на запровадження у цьому закладі стипендій імені його доброчинців, у т. ч. ім. К. Голубцової.

Парне поховання обнесено ажурною металевою огорожею з вензелем і короною. Два надгробки виконано з лабрадориту (пам’ятник К. Голубцовій встановлено 1873 її синами). Раніше на них були мідні дошки з написами, які на поч. 20 ст. майже стерлись. У 1960-х рр. верхні плити зірвано. 1992 монастир встановив нові плити з червоного граніту з викарбуваним написом, відновленим за архівними дослідженнями некрополезнавця Л. Проценко.

Література:

РДІА, ф. 759, оп. 23, спр. 779; ф. 1349, оп. 3, спр. 566; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 3 заг., спр. 506; Вигель Ф. Ф. Воспоминания. – М., 1864. – Ч. 2; Государственные деятели России ХІХ – нач. ХХ вв. – М., 1995; Киевлянин. – 1781. – № 2, 5; Иконников В. С. Киев в 1654 – 1855 гг. – К., 1904; Руммель В. В., Голубцов В. В. Родословный сборник русских дворянских фамилий. – СПб., 1886. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1388 – 1389.