2011 р. Звід пам’яток Києва

Борис Кучменко, Олексій Овчаренко, Людмила Проценко

489.4.30. Поховання Леонова М. С. 1878, Леонова С. С. 1899, надгробок, 1884 (іст., мист.).

На південь від церкви Різдва Пресвятої Богородиці, у центрі некрополя.

Поховані брати Леонови. Їхній батько – Степан Олексійович Леонов, генерал-майор Війська Донського, учасник війни Росії з наполеонівською Францією 1812, Георгіївський кавалер, дворянин.

Леонов Микола Степанович (1824 – 21.11.1877, Болгарія, похований у Києві 12.02.1878) – військовий. 1842 закінчив школу військових підпрапорщиків, служив у Гродненському гусарському полку. 1845 – 46, під час Кавказької війни 1817 – 64, брав участь у воєнних діях Росії проти імамату Шаміля; 1863 – у придушенні польського повстання 1863 – 64. З 1864 – командир 18-го драгунського Переяславського полку. З 1870 – генерал-майор, командир лейбгвардії драгунського полку. Під час російсько-турецької війни 1877 – 78 – командувач 2-ї кавалерійської дивізії – у складі Рущуцького загону, відзначився під с. Карахасатія, брав м. Враца.

В кін. 19 ст. у м. Враца (Республіка Болгарія) встановлено пам’ятник генералові.

Леонов Степан Степанович (27.12.1834 – 4.11.1899, м. Ялта) – військовий. 1854 закінчив Миколаївське кавалерійське училище. З 1866 – полковник, з 1870 – командир драгунського полку, з 1876 – генерал-майор, з 1886 – генерал-лейтенант. Брав участь у Кримській 1853 – 56, російсько-турецькій 1877 – 78 війнах. З 1879 – командир Кавказької запасної кавалерійської бригади, з 1883 – командир 2-ї Кавказької козачої дивізії, з 1892 – командир 17-го армійського корпусу. Підпохований в могилу брата 13 листопада 1899.

У квітні 1884 на могилі М. Леонова на замовлення його дружини встановлено пам’ятник, що мав символізувати гору Шипку в Болгарії (автор – санкт-петербурзький ск. М. Баринов).

1923 – 24 надгробок відремонтовано. До 1930-х рр. пам’ятник увінчував бронзовий орел. 1991 монастир відреставрував пам’ятник з підвищенням його майданчика, відновив ікону та напис з тильного боку, присвячений С. Леонову.

Розміри: вис. без постаменту – 2,5 м, постаменту – 0,6 м, стилобата – 0,25 м; саркофаг: вис. – 0,9 м, довж. – 1,07 м, шир. – 0,25 м.

Пам’ятник орієнтований на схід, домінує в ансамблі поховань некрополя.

Являє собою брилу з світло-рожевого граніту, стилізовану під скелю пірамідальної форми, встановлену на постаменті з того ж матеріалу, що й брила, та на стилобаті, складеному з чотирьох великих блоків із світло-сірого габро. У стилобаті влаштовано дві сходинки. На чоловому боці пам’ятника внизу міститься горельєфне зображення саркофага з білого мармуру на високій канелюрованій увігнутій підставці. В центральній частині горельєфа розміщено геральдичну композицію (нині дуже ушкоджена). Збереглося зображення лаврового вінка, козацької шаблі. Навколо вінка – вишукані за малюнком звивисті, спадаючі стрічки.

Над саркофагом – невелика за розмірами глибока ніша, в якій було встановлено ікону (втрачена). Над нішею вмонтовано дошку з білого мармуру, на якій викарбувано меморіальний напис та епітафію М. Леонову від дружини.

На тильному боці пам’ятника – три прямокутні дошки з чорного габро, на яких викарбувано: напис з ім’ям та датою смерті С. Леонова (вгорі), зображення ікони «Спас Нерукотворний» (у центрі), епітафію (внизу). На саркофазі внизу ліворуч – рельєфний напис з ім’ям скульптора. Первісна огорожа навколо поховання виконана у вигляді грат із стилізованих списів, ажурних розеток і гнутих деталей-завитків.

Література:

РДВІА, ф. 400, оп. 133, від. 6, ст. 6; оп. 175, від. 8, ст. 1; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 3 заг., спр. 506; Альманах современных русских государственных деятелей. – СПб., 1897. – Декабрь; Военная энциклопедия. – СПб., 1914. – Т. ХIV; Попов П., Митропольский И. За братьев-славян // Русско-турецкая война 1877 – 1878 гг. – М., 1902.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1392 – 1393.