Могила Іоанникія (Надеждіна, 1837 – 1901)

Людмила Проценко, Лариса Федорова

489.4.41.3. Поховання Іоанникія (Надеждіна) 1901 (іст.).

Біля північної стіни в усипальні церкви Зачаття св. Анни, поряд з могилами єпископів Євгенія та Олександра.

Іоанникій (світське ім’я – Надеждін Іван Григорович; 18.07.1837, с. Микільський Азяс, Пензенська губ., тепер РФ – 19.04.1901, Київ) – церковний діяч. Син священика Пензенської єпархії, який дав сину прізвище за ім’ям матері. Навчався у місцевому духовному училищі, 1858 закінчив Пензенську духовну семінарію, того ж року почав працювати вчителем Пензенського духовного училища. 1863 прийняв чернечий постриг, рукоположений на ієромонаха. Жив у монастирі на горі Афон у Греції.

Служив економом Пензенського архієрейського дому. 1876 – 80 навчався в Московській духовній академії. З 1880 – викладач духовного училища в м. Ростов Ярославський. З 1882 – доглядач Задонського духовного училища, з 1885 – інспектор Пензенської, з 1888 – ректор Якутської, з 1892 – Могильовської духовних семінарій. 1893 хіротонізований на єпископа Уманського, вікарія Київської єпархії. З 1896 – єпископ Архангельський і Холмогорський. 12 лютого 1901 звільнений за станом здоров’я, перебував на спочинку в Києво-Печерській лаврі, там і помер. Похований 2 травня.

У церкві було встановлено мідну таблицю з меморіальним написом та епітафією (не збереглася). 1990 монастир встановив нову білу мармурову дошку з викарбуваним на ній позолоченим написом, що повторює первісний. Дошку вмонтовано на внутрішній площині арки в середній частині храму, праворуч від входу.

Література:

Киевские епархиальные ведомости. – 1900. – № 12; 1901. – № 12; Титов Ф. И. Высокопреосвященный Иоанникий. митрополит Киевский и Галицкий в отношении к Киевской духовной академии (к 7 ноября 1788 года). – К., 1899; Христианство: Энцикл. словарь. – М., 1993. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1399.