Некрополь

Велику історичну цінність має лаврський некрополь. На верхній території Лаври поховано державного діяча Російської імперії П. Столипіна (1912), мистецтвознавця, етнографа, історика, музейного діяча Д. Щербаківського (1927), політичних діячів доби козаччини І. Іскру та В. Кочубея (1708).

На території Ближніх печер поховані:

схиархієпископ Антоній (Абашидзе) (1942),

Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор О. Безак (1869),

державний діяч С. Кудашев (1862),

архімандрит, останній ректор Києво-Могилянської академії Мелетій (Носков) (1848),

начальник лаврської друкарні Павлин (Сорока) (1805);

на території Дальніх печер:

С. Аксакова, дочка письменника С. Аксакова (1885),

намісники Києво-Печерської лаври Калліст (Стефанов) (1792),

Іоїль (Воскобойников) (1816);

настоятелі Києво-Печерської лаври та Китаївської пустині в Києві Іустин (Звіряка) (1790);

архімандрити Лаври Амвросій (Булгаков) (1920),

Антоній (Петрушевський) (1912),

Димитріан (Щербак) (1921),

архієпископ Псковський, Ізборський і Нарвський, просвітник і письменник Варлаам (Ліницький) (1741),

ректор Києво-Могилянської академії Давид (Нащинський) (1793);

ігуменя Олексіївського монастиря в м. Арзамасі Олімпіада (Стригальова) (1828);

живописець, фініфтяр Феодосій (Ааронський) (1825);

старший голова Київської судової палати А. Ілляшенко (1885);

генерал-фельдмаршал Ф. фон дер Остен-Сакен (1837),

генерали від інфантерії П. Красовський (1843)

і П. Кайсаров (1844),

генерал-майор М. Леонов (1878)

і генерал-лейтенант С. Леонов (1899);

київські коменданти – генерал-лейтенанти Й. Мусницький (1866)

і П. Турчанінов (1839),

командир Київського артилерійського гарнізону генералмайор І. Потапов (1842);

військовий, державний діяч, дипломат Є. Путятін (1883) та ін.

У церкві Здвиження Чесного Хреста Господнього на Ближніх печерах:

митрополити Київські і Галицькі Арсеній (Москвін; 1876),

Філофей (Успенський; 1882),

Іоанникій (Руднєв; 1900),

Феогност (Лебедєв; 1903),

Флавіан (Городецький; 1915),

полтавський полковник П. Герцик (1700);

у церкві Зачаття св. Анни на Дальніх печерах:

єпископи Олександр (Павлович; 1874),

Євгеній (Шерешилов; 1897),

Іоанникій (Надеждін; 1901),

військовий інженер, чернець Арсеній (О. Якушкін; 1823).

Визначними пам’ятками історії є печери з мощами преподобних Печерських.

В Антонієвих (Ближніх) печерах з келією Антонія Печерського (1062) та пам’ятним місцем його поховання (1073) поховано 73 святих, серед яких:

лікар Агапіт (бл. 1095);

іконописець Аліпій (бл. 1114);

ігумен Печерський Варлаам (бл. 1065);

преподобномученики Василій і Феодор (1098);

Григорій чудотворець (1093);

єпископ Переяславський Єфрем (бл. 1098);

билинний богатир Ілля Муромець (бл. 1188);

єпископ Туровський Лаврентій затвірник (бл. 1194);

Марко Печерник (рубіж 11 – 12 ст.);

князь луцький і остерський Микола Святоша (1143);

дружинник Мойсей Угрин (бл. 1043);

Нестор Літописець (бл. 1114);

один із засновників монастиря Никон Великий (1088);

єпископ Новгородський Нифонт (1156);

архімандрит Печерський Полікарп (1182);

чудотворець Прохор Лебідник (Лободник, 1103);

єпископ Владимирський Симон (1226) та ін.

У Феодосієвих (Дальніх) печерах збереглася келія, в якій жив і був первісно похований Феодосій Печерський (11 ст.). Загальна кількість поховань – 51, серед них: поховання

Діонісія затвірника (15 ст.),

архімандрита Печерського Ігнатія (15 ст.),

князя Ф. Острозького (1446),

архієпископа Новгородського Феофіла (бл. 1482),

митрополита Тобольського і Сибірського Павла (Конюскевича) (1770),

митрополитів Київських і Галицьких Філарета (Амфітеатрова) (1857),

Володимира (Богоявленського) (1918) та ін.

Велику кількість поховань втрачено, найбільше – у соборі Успіння Пресвятої Богородиці. У храмі та на території навколо було поховано визначних церковних, державних, політичних, культурно-освітніх діячів. З відновленням діяльності чоловічого монастиря на більшості могил, що збереглися, встановлено нові пам’ятники.

Великий громадський інтерес до святкування 1000-річчя хрещення Русі сприяв поверненню православній церкві території Дальніх (постанова Ради Міністрів УРСР від 31 черня 1988 – 16 споруд) та Ближніх (постанова Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1990 – 19 споруд) печер і поступовій передачі інших будов для відновлення діяльності чоловічого монастиря – Свято-Успенської Києво-Печерської лаври Української православної церкви. На території монастиря містяться духовні семінарія й академія УПЦ, резиденція митрополита Київського і всієї України УПЦ.

Враховуючи величезне історико-художнє значення архітектурного ансамблю Лаври ХІV сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань збереження всесвітньої культурної та природної спадщини, яка відбулась у Канаді (м. Банф) 7 – 12 грудня 1990, внесла архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври до Списку об’єктів всесвітньої спадщини. Указом Президента України від 13 березня 1996 заповіднику надано статус Національного.